Як зазначає Вікі, иншим перебуквуванням для meme є мім, що доречніше:
- за звучнею /miːm/;
- через ікавізм, до того ж з власним жартівливим відтіном; звісно, голосна не чергуватиметься чи викидатиметься, оскільки чужоземне походження;
- за повною назвою мімема і словопоходженням: з давньогрецького слова μίμημα /míːmɛːma/ “imitated thing” ⟶ μιμεῖσθαι “to imitate” ⟶ μῖμος “mime“; й відси знов звучнею, а також вже існуючими словами з цим словопохідним корнем: мім, мімік, міміка, міміст, мімічний…
Коли брати суто український відповідник, то за словником Павла Штепи можна від міміка отримати непогане за означенням від СУМ і навіть трохи подібним звучанням слово миги, котре тут, правда, має лиш число множини. Але, инші словники вказують, що існує й однина мига, також зустрічається як миґа.
Миги, ів, мн., розм. Знаки (підморгування, жести), які супроводжують, а часто й заступають розмову.
В мигах, в розмові венгрів [угорців] було видко щось східне (І. Нечуй-Левицький);
Йому бракувало іноді потрібних слів, тоді він допомагав собі мигами й усякими вихилясами (Б. Антоненко-Давидович).
Порозуміва́тися (порозумі́тися) на ми́гах — вести розмову, спілкуватися за допомогою жестів, знаків і т. ін.
Рабиням і служникам не дозволено розмовляти в присутності падишаха.. Навіть сам на сам порозуміваються вони в палаці на мигах, наче глухонімі (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 340);
Охорона маєтку найбільш ускладнювала справу.. — Мови не розуміють.. — Проте, може б, хоч на мигах якось порозумілися, та стражник, що до них приставлений, і близько не підпускає до них (Андрій Головко, II, 1957, 260);
○ На ми́гах, у знач. присл., зі сл. говорити, розмовляти, пояснювати, показувати і т. ін. — за допомогою жестів, міміки і т. ін.
Дівчата щось поясняли старій на мигах, .. але все надаремне: стара не розуміла (М. Коцюбинський); Золотаренко показав писареві на мигах, що не треба турбувати гетьмана (П. Панч);
Михайло порушує порядок, він підійшов і на мигах попросив загасити свічу і лягати... (Б. Левін);
Щось на мигах пояснюючи Катеринi, Омелян видобув зi спiдньої кишенi конверт (Р. Андріяшик).
Коли випадково знайшов неочікуване для мене написання однини з закінченням а, а також з ґ, то рішив перевірити походження. Слово походить від польського (вже чоловічого роду) migi, що від псл. migati — відки й українське мигати і подальні однопневі. Сильних втрат означень не відбулося і залишається українським відповідником. Чисто уявно, теж можна вживати існуючого чоловічого миг, для котрого множина теж миги. Також цікавим є рішення Павла Штепи вказати мита, що, схоже, походить від мить, для жест.
