Це запитання можна розділити на декілька частин:
- Голосна —
/а/
або /е/
;
- Приголосна — асимільована чи ні;
- Приголосна перед гамзою — асимільована чи ні;
- Відмінність правил української граматики при транскрипції/транслітерації власних назв від інших іноземних, як-то англійської.
Почнемо з початку
Означений артикль аль-
більшістю діалектів арабської вимовляється ближче до /аль-/
ніж /ель-/
.
Традиційно, англійською записується al-
, і тому багато тих, хто не знайомий з арабською фонетикою, читають це за правилами англійської мови: /el-/
, причому без подальшої палаталізації (пом'якшення) звуку /л/
.
Приголосний звук /л/
має тенденцію до асиміляції — тобто, зазнає зміни на приголосний, з якої починається наступне слово.
Вищезгаданий ефект відбувається не завжди. Приголосні поділяються на сонячні (сильні) і місячні (слабкі). Приголосний в /аль/
зазнає асиміляції лише перед сонячними приголосними.
Повний список сонячних приголосних: t, th, d, dh, r, z, s, sh, ṣ, ḍ, ṭ, ẓ, n
. Таким чином:
- Аладдин — пишеться Ala' al Din, читається /ала ад-дін/
- Абдаррахман — пишеться Abd al Rahman, читається /абд ар рахман/
- Шарм ель Шейх — пишеться Şarm-üş Şeyh , читається /шарм аш шейх/
[ˈʃɑɾm eʃˈʃeːx]
(зауважте варіативність голосного звуку)
- Альдебаран (зірка) — пишеться al Dabarān, читається /ад Дібаран/
але:
- аль-Ватан
- аль-Хорезмі — від імені цього математика походить алгоритм
- алкоголь — походить від al Kuhl
Окремо стоїть звук гамза, який вимовляють зімкненням голосових зв'язок, і щодо якого точаться суперечки, чи він спричиняє асиміляцію в /аль/
.
Практика трансляції українською
По-перше, є два підходи: транскрипція і транслітерація.
- Транслітерація передбачає дослівне перенесення літер одна за одною засобами цільової абетки (української кирилиці);
- Транскрипція переносить звучання засобами цільової мови (української).
Єдиного правила щодо вибору підходу — не існує. Особисто мені більше подобається транскрипція, але транслітерація простіша, бо не вимагає знання правил мови-джерела.
Велика Українська Енциклопедія пропонує такий варіант:
Частка «аль» (або «ель») і похідні від неї («аз», «ас», «аш» тощо) в арабських іменах і географічних назвах пишуться через дефіс, в іменах і всередині географічних назв – з малої літери (ат-Табарі, Ксар-ельБухарі), на початку географічних назв – з великої (Ель-Джа-діда, Ет-Тіб). Назви статей подаються за основним ім’ям (Біруні, а не аль-Біруні).
Але з прикладів вище бачимо, що досить часто використовується саме транслітерація, і пишемо аль-
(-Дебаран).