У статті В. Васильченко. Мова: Розрізняймо підступних близнюків! знаходимо:
ПрОшу – належить до арсеналу етикетних слів, виконує ту ж саму функцію, що й “будь ласка” (будь ласка (синонімічні йому коли (як, якщо) [буде] [твоя, ваша і т. ін.] ласка; з ласки вашої (твоєї і т. ін.) – “чемне звертання при проханні або згоді на що-небудь”).
Олександр Авраменко радить вживати прОшу, “коли відповідаєте на подяку, якщо ваша послуга була незначною, адже прОшу звучить скромніше, ніж будь ласка”.
У статті Н. Ф. Баландіна. Перформативи як індикатори функцій конвенційних висловлень знаходимо:
Сфера функціонування українського
прошу (просимо)
у значенні «будь ласка / будь
ласкавий / з вашої ласки / коли ваша ласка» значно вужча. Іноді таке вживання вважають
регіонально зумовленим. В україністиці існують спроби розмежування функціонального
змісту слова за допомогою наголосу.
Прошу
з наголосом на останньому складі рекомен
дується для вживання у значенні «прохання», «клопотання», а з наголосом на першому
складі — у значенні «будь ласка», «запрошую»
(Гринчишин Д. Г., Капелюшний А. О. та ін.
Словник труднощів української мови.— K., 1989.— С. 257). Пропонована різнонаголошу-
ваність слова
прошу,
не маючи під собою чітких об’єктивних критеріїв, не зовсім виправдана
й утруднює його вживання. За основу розрізнення пропонують сфери вживання, стилістику, а
насправді залучається семантика, принаймні це засвідчують наведені у словнику приклади.