Вживання post scriptum в українській мові

Question

Питання стосується як контексту електронного листування, так і (менш формального) спілкування на форумах.

Чи є якийсь "офіційний" український відповідник до латинського post scriptum?

Поки схоже, що єдиного варіанту немає, а ті, що є, між собою не дуже узгоджуються:

• подекуди (тут, тут і тут) агрументується вживання абревіатури P.S. латинкою;
• також інколи вживається абревіатура З.І. (набір P.S. кирилічною розкладкою);
• власне post scriptum може й просто транслітеруватись, але в одне слово;

Російською мені траплялась пара конструкцій к слову та ещё к слову у перекладі "Володаря Перснів" від В. С. Муравйова та А. А. Кистяковського.

Answer 1

В неформальному електронному листуванні, коли я вже встиг відправити повідомлення, яке не маю змоги або бажання редагувати, але до змісту якого хочу щось додати (так, щоб воно логічно сприймалося частиною того ж повідомлення, незважаючи на те, що формально нею не є), я б уживав «навздогін»

Ось декілька прикладів:

• Пишу цей пост навздогін попередньому. //Допис у Facebook.

• Пишу навздогін оголошеному мною вчора по обіді рейтинговому, вірніше — антирейтинговому голосуванні про найбільш продажного суддю… //Публікація «Хто був в івано-франківському суді, той в цирку не сміється» в газеті «Версії».

• Навздогін за вчорашнім листом пишу Вам ще цих кілька слів. //І. Ю. Мицик, Ю. А. Тарасенко «З листів Ярослава Дашкевича», лист до Юрія Андруховича від 15 лютого 1986.

• Пишу навздогін попередньому своєму посту. //Допис у спільноті «Я — мамуся» в LiveJournal.

• Пишу навздогін моєму недавньому посту «Євромільйони». //Допис у LiveJournal.

Може скластися враження, що це дещо інше — адже ми пишемо новий лист навздогін попередьому, а не додаємо забуті думки в кінці першого листа. Але електронні засоби зв'язку стирають ці межі (час доправлення листа мізерний, найчастішою причиною не моментального отримання адресатом думок відправника є те, що сам адресат читає листи не відразу, а не термін доправлення, тому при відправленні другого листа відразу за першим висока ймовірність, що адресат прочитає їх одночасно; якщо ж перший лист ще не відправлено, то об'єктивної причини писати постскриптум і немає, бо можна просто логічно вклинити забуту інформацію у відповідні фрагменти листа, а не додавати її постскриптумом у кінці). Крім того, «навздогін» використовують і при написанні в кінці першого листа:

• <…>

  І ще навздогін про смачне і корисне. <…>

  _{//Ірена Карпа «Ле Пен, Ларусс та інші звірі – 25 „неприємних малюнків“ українки у Парижі» для «Радіо Свобода».}

• <…>

  P.S. Навздогін ще одна стаття Марка Ґалеотті. <…>

  _{//Ярослав Грицак «Про розраду історією» для «Україна Модерна».}

В останньому прикладі «P.S.» і «навздогін» фактично дублюють (чи підсилюють) одне одне. По-моєму, це необов'язково і достатньо лише одного з них:

<…>

Навздогін: <…> _{— це аналог «P.S.»}

І ще: <…> _{— це аналог «P.P.S.»}

Що, звісно, не виключає можливості використання інших варіантів або комбінації.

Answer 2

«Постскриптум» є словниковим словом:

• «cловник української мови» в 11 томах;
• «словники України он-дайн» від УМІФ (офіційний вхід сайту).

Хоча лише це одне не означає, що воно є найкращим варіантом.

Answer 3

Погоджуюся з відповіддю Олександра - можна вживати слово "Посткриптум" (також знаходимо це слово на Вікіпедії).

А ось цей перекладач із сайту Словенія пропонує ще й варіант "епілог". Однак як на мене не завжди "P.s." можна замінити цим словом.

Словотвір пропонує:

• Післямова (буде заміняти "посткриптум" у тих же випадках, що і епілог)
• Післяпис
• Заріч

У словнику синонімів бачимо слова "приписка" ("Те, що дописане до якогось тексту, до раніш написаного") та "припис" (Те, що дописане до якогось тексту; приписка. Вона відірвала той клаптик листа, де був припис до неї, й сховала його).

Жирним шрифтом виділив ті варіанти, які мені сподобалися найбільше.