Людмила Даниленко у розвідці "Український пантелик та його рецепція у слов’янських мовах (до походження фразеологізму збити з пантелику)" припускає, що "пантелик" міг бути вигаданий Котляревським при написанні "Енеїди":
...
До третього видання 1809 р. на базі першого словника 1798 року письменник склав новий, значно розширений українсько-російський словник, що мав свою пагінацію, під назвою "Словарь малороссийских слов, содержащихся в Энеиде и многих иных в Малороссии употребительных, исправленный, умноженный и дополненный словами для четвертой части". Порівняння словників із трьох прижиттєвих видань "Енеїди" І. Котляревського показало, що слово пантелик, записане у формі панталикъ, тлумачилося як глузд: «панталикъ, глуздъ»
...
В "Енеїді" Котляревського богиня Юнона просить бога вітрів Еола потопити Енеєві кораблі, а тому рядок Ізбий Енея з пантелику прочитується як ʻзбий з дороги, з <морської> путіʼ
...
Слово пантелик можна вважати спорідненим з дінд. pánthāh «стежка, дорога, путь», гр. pátos ʻстежкаʼ, póntos ʻмореʼ та утвореним додаванням тюркського суфікса -lyk-, поширеного у складі іменників зі значенням “місце”, пор. тат. tašlyk “кам'янисте місце”, Кагарлик “місто в Київській області”. У такому разі слово пантелик первісно могло означати “морська путь”, де суфікс -лик- у процесі засвоєння увійшов до складу кореня.
...
Пантелик – явно бурлескний словесний витвір, перекручене звукове оформлення чи імітація слова толк. І. Котляревський скористався типовим стилістичним прийомом, властивим бурлескній манері викладу, заради гумору й комізму. Можливо, письменникові це знадобилося для рими: сватоньку-старику – з пантелику, як у строфі филозопи – крутопопи.