Цікавить не значення фразеологізму "збити з пантелику" (бо воно зрозуміле), а його походження. Словникова стаття на СУМ-11 для пантелик лише переадресовує на зворот.
Словник Даля не дуже допомагає:
ПАНТАЛЫК, пантелик, толк, смысл, порядок. В голове панталыку нет. Сбить кого, либо сбиться с панталыку, с толку, говорить и делать вздор.
Що це могло бути? Інтуітивно здається, що мав би бути якийсь фізичний контекст.
Це слово "не зовсім ясне" навіть для етимологічного словника:
Разом з польським pętlik (pętlika), словацьким pántlik і угорським pantlika традиційно виводять від австрійсько-баварського раntl - петля, зав'язка, стрічка. Звідси й гуцульське пантлика.
Є навіть така версія, але виглядає підозріло.
Як на мене, тут можливі 2 варіанти:
Хоча жодна з них не витримує ніякої конкуренції, тож не буду нічого стверджувати.
Взято звідси:
Панталик- спотворенеПантелик, гора в Аттиці зі сталактитовою печерою і гротами, в яких було легко заблукати.
В українській мові слово пантелик набуло сенсу ход логічних міркувань, з якого можна збити, але жодним чином не можна з'їхати (для цього є ҐЛУЗД).
Людмила Даниленко у розвідці "Український пантелик та його рецепція у слов’янських мовах (до походження фразеологізму збити з пантелику)" припускає, що "пантелик" міг бути вигаданий Котляревським при написанні "Енеїди":
...
До третього видання 1809 р. на базі першого словника 1798 року письменник склав новий, значно розширений українсько-російський словник, що мав свою пагінацію, під назвою "Словарь малороссийских слов, содержащихся в Энеиде и многих иных в Малороссии употребительных, исправленный, умноженный и дополненный словами для четвертой части". Порівняння словників із трьох прижиттєвих видань "Енеїди" І. Котляревського показало, що слово пантелик, записане у формі панталикъ, тлумачилося як глузд: «панталикъ, глуздъ»
...
В "Енеїді" Котляревського богиня Юнона просить бога вітрів Еола потопити Енеєві кораблі, а тому рядок Ізбий Енея з пантелику прочитується як ʻзбий з дороги, з <морської> путіʼ
...
Слово пантелик можна вважати спорідненим з дінд. pánthāh «стежка, дорога, путь», гр. pátos ʻстежкаʼ, póntos ʻмореʼ та утвореним додаванням тюркського суфікса -lyk-, поширеного у складі іменників зі значенням “місце”, пор. тат. tašlyk “кам'янисте місце”, Кагарлик “місто в Київській області”. У такому разі слово пантелик первісно могло означати “морська путь”, де суфікс -лик- у процесі засвоєння увійшов до складу кореня.
...
Пантелик – явно бурлескний словесний витвір, перекручене звукове оформлення чи імітація слова толк. І. Котляревський скористався типовим стилістичним прийомом, властивим бурлескній манері викладу, заради гумору й комізму. Можливо, письменникові це знадобилося для рими: сватоньку-старику – з пантелику, як у строфі филозопи – крутопопи.
То, виглядає, таки й справді від Пантелеймона - святого, покровителя воїнів. А Пантелик - форма того імені. Отже, "збити з пантелику" - позбавити його покровительства.
І ні, то не польське, не німецьке і не ще чиєсь. Та ви лише погляньте на тих репінських козарлюг: ну хто ще міг таке придумати?!
