Зустрілося у двох статтях слово істерн
:
Романтичний істерн
про Тараса Шевченка знімають в Україні і Казахстані
Андрій Куликов: Фабула і жанр фільму?
Олександр Денисенко: Це романтичний
істерн
.
Перший український істерн
: як екранізують роман Жадана "Ворошиловград"
Тож це буде вестерн. Точніше його різновид –
істерн
, адже дія відбувається у східній півкулі.<...>
А нині починає вимальовуватися жанр
істерну
та основний конфлікт фільму.
Результат пошуку значення не тішить: лише статті у Вікіпедії (російській та англійській версіях).
И́стерн (англ. eastern — «восточный») или остерн (нем. ostern) — жанр приключенческих фильмов, названный так по аналогии с вестерном. Иногда среди западных критиков для обозначения подобных фильмов, снятых в СССР, использовался пренебрежительный термин «борщ-вестерн» (по аналогии с итальянскими «спагетти-вестернами»).
The Ostern (Eastern) or Red Western (also known as "Borscht Western") was the Soviet Union and Eastern Bloc countries' take on the Western. The term refers to two related genres:
Proper Red Westerns, set in America's 'Wild West', such as Lemonade Joe (Czechoslovakia, 1964), or the East-German The Sons of Great Bear (1966) or The Oil, the Baby and the Transylvanians (Romania, 1981), or A Man from the Boulevard des Capucines (USSR, 1987), involving radically different themes and genres. These were mostly produced in Eastern European countries like East Germany and Czechoslovakia, rather than USSR.
Easterns (Osterns), set usually on the steppes or Asian parts of the USSR, especially during the Russian Revolution or the following Civil War. Examples of these include The Elusive Avengers (1966) and its two sequels, White Sun of the Desert (1969), Dauria (1971), At Home among Strangers (1974), The Burning Miles (1957), The Bodyguard (1979), and The Sixth (1981). While obviously influenced by Westerns, Easterns form a specific genre. The word "Ostern" is derived from the German word Ost, meaning "East".
Зважаючи на пояснення Вікіпедії, можна зрозуміти контекстне значення у статті про екранізацію роману Сергія Жадана.
Щодо істерну
про Шевченка не все так очевидно, далебі.
То що ж таке істерн
і чи доречне його вживання в контексті наведених вище прикладів?