Шукаючи перекладів до рос. слова "противень" натрапив на сторінку у «Словопедії».
Серед можливих перекладів є "сунія" та "панівка". Пошук в Ґуґлі не дає гарних прикладів для "сунія" та лише коротке визначення для "панівка".
Підкажіть доречні приклади використання цих слів, будь ласка.
Те, що Ви цитуєте — словник 1924–1933 років. Не дивно, що деякі зі слів, згаданих там, частково вийшли з ужитку. Сучасні словники «панівку» та «сунію», наскільки я знаю, не фіксують.
Сучасний еквівалент російського слова «противень» — де́ко:
Відмінювання в «Словниках України on-line» УМІФ (2006):
де́ко — іменник середнього роду:
н. в. — де́ко (мн. — де́ка);
р. в. — де́ка (мн. — дек);
д. в. — де́ку, де́кові (мн. — де́кам);
з. в. — де́ко (мн. — де́ка);
о. в. — де́ком (мн. — де́ками);
м. в. — де́ку (мн. — де́ках);
к. в. — де́ко (мн. — де́ка).
Визначання в «Словнику української мови» (2010–…):
ДЕ́КО, а, с. Металевий лист, перев. із загнутими краями, для випікання, смаження.
На засмалених деках височіли два окороки, під стелею звисала рожева шинка й домашні ковбаси (В. Кучер);
Мені дух забило від погляду на припік: бабині руки чаклували над струдлями на декові, <…> пахучою засмагою мастили пироги (Є. Пашковський).
Стаття в українській Вікіпедії:
Де́ко — посудина, що має дно з тонкого металевого, скляного чи керамічного листа із загнутими краями та невисоким бортиком, для смаження та випікання їжі; форма для випікання. Інші назви — дечка, лист (для випікання), листик.
Також є гіперонім: лист.
«Сунія». Інтернет такого слова майже не знає — знаходить всього 125 результатів, з них переважна більшість: одруки, результати неправильного розпізнавання, власні назви, іншомовні слова або цитування тієї самої словникової статті. Але таки є:
[Сем:] Що ти тут робиш?
[Керол Пелетьє:] А ти що тут робиш?
[Сем:] Я пішов за тобою. Сподівався, що ти приготуєш ще печеннячок, а ти пішла сюди.
[Керол Пелетьє:] Я можу приготувати ще. Можу цілу сунію тобі зробити. Хочеш?
За Петровичем, «світ був округлою сунією» (залізна бляшанка для випічки хліба), яка «оточена по краях розповіддю».
Сни тут вагоміші за «яву», а леґенди існують у паралельному до сьогодення вимірі, адже «світ є округлою сунією, що обрамлена розповіддю».
Наприкінці цієї частини роману М. Павич створює перспективу прострово-часової картографії за допомогою запису на мідній гравюрі круглої сунії: «... на зовнішній стороні круглої сунії була намальована мапа світу, неба і землі, мапа всього видимого і невидимого простору...».
«Панівка» («пановка»). Інна Царалунга в статті «Назви посуду в українських актових книгах кінця ХVІ – початку ХVІІ століття» пише:
Як різновид (або синонім) сковороди визначаємо слово панεвъка: панεвокъ двѣ (ДМВН, 1650, 193), похідне від панва «сковорода», запозиченого від польськ. panew «сковорода» (ЕСУМ, IV, 274). Номен пановъ «сковорода», ХІІІ ст., міститься у праці І. Срезневського (Срезневський, ІІ, 876). У перекладних словниках пізніших століть пановка/панівка – «каструля» (Желехівський, ІІ, 599), панівка «частина рушниці; заглиблення у механізмі млина; деко» (Грінченко, ІІІ, 92). У сучасному літературному мовленні збереглося лише одне із значень: панівка «частина затвора у пістолетів і рушниць» (СУМ, VI, 45). В усному регіональному мовленні вживається зрідка: пановка «сковорода; каструля; ринка» (Верхратський, 446), панівки, мн. «частина млина, куди сиплеться чисте зерно». (Шило, 193).
Тому не дивно, що пошук в Інтернеті наразі знаходить панівку (або пановку) лише в сучасному значенні («частина затвора»), або як іншомовне слово чи власну назву.
