Я весь час стикаюся з проблемою написання наступних виразів разом чи окремо:
- до речі чи доречі?
- на жаль чи нажаль?
- на добраніч чи надобраніч?
- в одночас, в одно час чи водночас?
І хоча у словниках дуже легко знайти усі ці слова, іноді словники суперечать одні одним.
Наприклад, СУМ річ стверджує, що:
До речі: (г) (у значенні вставного слова) уживається для позначення побіжного зауваження, доповнення до щойно висловленого або у зв'язку з ним.
Хочу себе потішити, що літом буде нам краще і ще заспіваємо з Вами разом у Криворівні. До речі: коли Ви збираєтеся туди? — Михайло Коцюбинський
Директор ходив, похитуючись і припадаючи то на одну, то на другу ногу, як моряк, — до речі, він і був колись моряком — Юрій Яновський
Йому суперечить словник Грінченка (1958):
Доре́чі — народне Кстати
Я ще чув точку зору, що таке бажання (писати це словосполучення окремо) базується на ідеї штучної підтримки різниці з правилами російської мови (тут і тут можна почитати про скандал з окупаційним «міністром» освіти, який радив чинити «як у них, так і у нас», а патріотично налаштовані мовознавці пропонували, відповідно, чинити «не так, як у них»).
Отже, питання: Чи є граматичне (а не політичне) правило, яке може об'єктивно допомогти обрати правопис подібних словосполучень?