Яке слово коректно вживати: посилання чи покликання під час написання курсової/дипломної?

Question

Моя наукова керівниця завжди говорить "покликАння". Я розумію, що вона має на увазі, але чи це коректно?

Знайшла лише "поклИкання", але не "покликАння".

Посилання (англ. reference), також поклик — посилання у паперових і електронних документах — уривок, витяг з якого-небудь твору, на який посилаються у викладі, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Іноді те саме, що виноска[1]. Останнім часом паралельно почали вживати термін — покликання.

ПОКЛИ́КАННЯ, я, сер.

1. Внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, професії. Писала Галя й зять до «коханих родичів», що Славко не поробив ніяких іспитів,.. що він не думає братися за науку, бо не має до того покликання (Лесь Мартович, Тв., 1954, 424); Після перших драматичних спроб Панас Мирний звертається до прози, де знаходить своє справжнє покликання (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 631); Покликання до складання пісень у Шевченка було настільки великим, що народнопісенні образи, мотиви, які завжди роїлися в його голові, часто виливались у формі імпровізації (Народна творчість та етнографія, 2, 1964, 38).

2. Призначення. Велике покликання матері народити людину, але найвеличніше — народити й виховати не вовка, а друга, не хижака, а брата (Олександр Довженко, I, 1958, 335); Розуміла [Л. Українка] покликання своє: поезією-зброєю служити боротьбі за соціальне і національне визволення народу (Максим Рильський, III, 1956, 281). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 30.

Answer 1

Я не можу дати однозначної відповіді.

Поси́лання походить від дієслова посила́тися; фрагмент відповідної статті зі «Словника української мови в 11 томах»:

ПОСИЛА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок[онане], ПОСЛА́ТИСЯ, пошлюся, пошлешся, доконане.

1. Вказувати на кого-небудь як на свідка або авторитетну особу, називати щось як аргумент для підтвердження своїх слів, виправдання дій і т. ін. <…>
   // Для обґрунтування своїх дій або вчинків називати причину, що їх викликала. <…>
   // Повідомляти що-небудь (факти, цифри і т. ін.) для підкріплення своєї думки. <…>
   // На доказ правомірності своїх міркувань наводити або згадувати відповідні висловлювання видатних теоретиків, учених, письменників і т. ін. <…>

2. <…>

Поклика́ння походить від дієслова поклика́тися; фрагмент відповідної статті зі «Словника української мови в 11 томах»:

ПОКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок[онане], ПОКЛИ́КАТИСЯ, и́чуся, и́чешся, док[онане]. Вказувати на кого-, що-небудь для підтвердження або виправдання чогось; наводити що-небудь як доказ; посилатися. <…>

Посила́ння проти поклика́ння:

• Посила́ння наразі, наскільки я можу судити, вживається частіше.

• І посила́ння, і поклика́ння присутні в словниках. Хоча поклика́ння відсутнє в деяких зі словників, де наявне посила́ння (наприклад, «Словник української мови» в 11 томах і «Словники України on-line» містять лише покли́кання в іншому значенні, але не поклика́ння), але воно теж міститься в словниках під егідою НАНУ з потрібним значенням:

  • «Англійсько-українсько-англійський словник наукової мови (фізика та споріднені науки)» О. Кочерги і Є. Мейнаровича (2010) містить поклика́ння у відповідному значенні:

    citation 1. цитува́ння//‌зацитува́ння (of – когось/чогось); поклика́ння, посила́ння (of – на) 2. цита́та, зга́дка || цита́тний

    ---

    поклика́ння//‌покли́кання 1. reference (to) 2. (цитування) citation (of)

  • «Словник української мови» в 20 томах наразі ще не опублікував у вільний доступ томів на літеру п-, але вже містить покликання у потрібному значенні у визначеннях і цитатах до інших слів:

    АЛЮ́ЗІЯ, ї, ж[іночий рід], літ[ературознавство]. Стилістичний засіб, який полягає у використанні покликання на реальний загальновідомий політичний, історичний або літературний факт. <…>

    ---

    ІНКРЕМЕНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок[онане] і док[онане], що, спец[іальне слово]. Здійснювати інкремент. Якщо виконуваний двійковий файл належить до модульного домену виконання, то необхідно інкрементувати лічильник покликань (з наук. літ.); <…>; Отримати об'єкт у комп'ютерне оперування можна, якщо надіслати йому відповідне повідомлення, що інкрементує лічильник покликань (із журн.).

• _{Значення слова посила́ння не залежить від наголосу, тому, на відміну від слова поклика́ння (що його можна прочитати як покли́кання — «внутрішній потяг, здатність, схильність; призначення»), це слово не вийде прочитати неправильно у друкованому тексті — але це не є вагомим критерієм.}

• Деякі мовознавці, зокрема Тетяна Івасишина у журналі «Українська мова» № 1 від 2010 і Ганна Арсенич-Баран (завкафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання у Чернігівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. К. Д. Ушинського і голова Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників України) у фейсбук-групі «Плекайте мову» наполягають на вживанні саме слова поклика́ння — хоча їхня аргументація мені незрозуміла. Те ж саме рекомендують деякі інші джерела на зразок OnlineCorrector — але зовсім без аргументації.

Отже, здається, обидва слова є прийнятними.