Раджу для початку почитати статтю: Моргунюк В. Українська мова і український правопис про повновартість українських фонем і та и / Виталь Моргунюк // Вісник Держ. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» : матер. 6-ї Міжн. наук. конф. СловоСвіт 2000. – 2000. – № 402. – С. 41–45.
Коротко:
-
Буква «ї» завжди позначає звукосполучення [ji]
Насправді, також позначає /йи/.
-
встановлення одоманіття в написанні апострофа з усіма йотованими буквами, є, ї, ю, я, та от тільки ї серйозно відрізняється від решти.
В сучасному правописі — так, особливо через значного впливу московської мови, де и, майже завше помʼякшує як „наша“ і, та ы поводять ся подібним чинном. А в загальному випадку — ніяких різниць немає, коли не брати московські унормування. Особливо це було б помітним, коли писати йотовані за драгоманівкою.
Ї — йотований самозвук1 до і.
Для української латиниці елеґантніше твердникатвердник, ь й виглядаєгадаю, все-таки не завадить.
ȷ=ь(не складно додати до черенків5)j=й- Знищення йотованих самозвуків, підходить і для кирилиці —
йоьотому приклад
По суті, це Драгоманівкадрагоманівка, котра зручна не тільки для точнішого відтворення звуку, але й суттєво полегшує відміннювання.
Показовий приклад: инколи наразі щ вимовляють московським варіянтом (наближене до звуку ш), натомість правильно шч — так пишуть білоруси й західні словʼяни, тому сподіватись на „запамʼятають як правильно“ — не найкраще рішення.