Раджу для початку почитати статтю: [Моргунюк В. Українська мова і український правопис про повновартість українських фонем і та и / Виталь Моргунюк // Вісник Держ. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» : матер. 6-ї Міжн. наук. конф. СловоСвіт 2000. – 2000. – № 402. – С. 41–45.](http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Wisnyk402/TK_wisnyk402_morhun'uk.htm) Коротко: 1. > Буква «ї» завжди позначає звукосполучення [ji] Насправді, також позначає /**йи**/. 2. > встановлення одоманіття в написанні апострофа з усіма йотованими буквами, *є*, *ї*, *ю*, *я*, та от тільки *ї* серйозно відрізняється від решти. В сучасному правописі — так, особливо через значного впливу московської мови, де _и_, майже завше помʼякшує як „наша“ *і*, та _ы_ поводять ся подібним чинном. А в загальному випадку — ніяких різниць немає, коли не брати московські унормування. Особливо це було б помітним, коли писати йотовані за драгоманівкою. --- `Ї` — йотований самозвук<sup>1</sup> до `і`. **А йотовані відрізняються від звичних самозвуків — попереду `й` чи помʼякшує попередній співзвук<sup>2</sup>.** Але наразі `і` помʼякшує (для порівняння: московські `е` `и`), а `ї` ні. [Правопис 1892][1]<sup>3</sup> є найлоґічнішим рішенням. >Завжди перед `і` **твердо** вимовляємо звуки, які в нашій мові ніколи не бувають мʼякими — `б` `в` `г` `ґ` `ж` `к` `м` `п` `р` `ф` `х` `ч` `ш`: *біг, вінок, гілка, жінка, кіт, місто, пірʼя, річка, фіртка, хіть, чітко, шість*. > **Твердо** вимовляємо співзвуки `д` `т` `л` `н` `з` `с` `ц` перед `і` в тих словах, в яких цей звук чергується з `о`: *дім (до дому), стіл (до столу), ніч (до ночі), ніс (до носа), сіль (до солі), росіл, спосіб; у множині: осіб (особа), ніг (нога)*. > **Мʼяко** вимовляємо співзвуки `д` `т` `л` `н` `з` `с` `ц` перед `і` в тих словах, в яких цей звук не чергується з `о` (де в старословʼянській мові писали `Ѣ`): *дїд, дїйсно, дїло, тїло, лїс, лїд (леду), залїзо, слїд, слїпий, снїг, нинї, нїмий, зїлля, сїно, сїсти, сїчень, сїяти, сусїд, цїдити, цїкавий, цїна.* --- **Чи твердник<sup>4</sup> надлишковий?** Так - Краще переглянути [взаємозалежності][2] `й` = `ь` чи надлишковості йотованих самозвуків: `я` = `йа` `ьа` - Твердий та мʼякий — взаємозалежні: не мʼякий, отже твердий Більшість абеток словʼянських, особливо західних, мов дуже охочі до - Багатьох [мʼяких співзвуків][3] (словацька `ľ`) чи [йотованих самозвуків][4] (чеська `ě`) - [Комбінацій][5], наприклад: `співзвук` `і` (як `ь`) `самозвук` (польська `nie`), що є самобмеженням Для української латиниці твердник, гадаю, все-таки не завадить. По суті, це [драгоманівка][6], котра зручна не тільки для точнішого відтворення звуку, але й суттєво полегшує відміннювання. Якщо нічого не змінювати, то твердник потрібний, навіть після суто твердих співзвуків — уникнення неможливості помʼякшення та збільшенню нелоґічності; утримування твердості Показовий приклад: инколи наразі `щ` вимовляють московським варіянтом (наближене до звуку `ш`), натомість правильно `шч` — так пишуть білоруси й західні словʼяни, тому сподіватись на „запамʼятають як правильно“ — не найкраще рішення. --- --- Виноска 1. Голосна (див. п. 3) 2. Приголосний (див. п. 3) 3. Руска правопись 1892 року, [Степан Смаль-Стоцький][7]. 4. Літера чи знак для твердості попереднього звуку — апостроф, твердий знак 5. [Шрифт][8] [1]: https://zbruc.eu/node/66463 [2]: https://ukrainian.stackexchange.com/questions/1095/ [3]: https://en.wikipedia.org/wiki/%C4%BD [4]: https://en.wikipedia.org/wiki/Czech_orthography#Letter_.C4.9A [5]: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B0#.D0.9C.D0.BE.D0.BD.D0.BE.D0.B3.D1.80.D0.B0.D1.84.D0.B8 [6]: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0 [7]: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8C-%D0%A1%D1%82%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 [8]: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%80%D0%B8%D1%84%D1%82