Не варто. Цьому є лоґічне пояснення.
Це йотована голосна, тому якщо ми хочемо, аби вона звучала без помʼякшення попередньої — треба вставляти апостроф.
Як вона ж помʼякшує попередні голосні, і що за наслідок, який згадує Sassa NF?
Дійсно, у свій час радянські зліпили ї з і (як і в московській і з и). Раніше було так:
Завжди перед І твердо вимовляємо звуки, які в нашій мові ніколи не бувають мʼякими — Б В Г Ґ Ж К М П Р Ф Х Ч Ш: біг, вінок, гілка, жінка, кіт, місто, пірʼя, річка, фіртка, хіть, чітко, шість.
Твердо вимовляємо приголосні Д Т Л Н З С Ц перед І в тих словах, в яких цей звук чергується з О: дім (до дому), стіл (до столу), ніч (до ночі), ніс (до носа), сіль (до солі), росіл, спосіб; у множині: осіб (особа), ніг (нога).
Мʼяко вимовляємо приголосні Д Т Л Н З С Ц перед І в тих словах, в яких цей звук не чергується з О (де в старословʼянській мові писали Ѣ): дїд, дїйсно, дїло, тїло, лїс, лїд (леду), залїзо, слїд, слїпий, снїг, нинї, нїмий, зїлля, сїно, сїсти, сїчень, сїяти, сусїд, цїдити, цїкавий, цїна.
І деякі нюанси зі закінченнями. Тому краще не знищувати апостроф перед йотованою ї, а повернути минулу ї.