Згідно з дієсловами відповідати - відповісти; розповідати - розповісти, форма доконаного виду дієслова відати має бути вісти.
В Словарю української мови Б. Грінченка дано архаїчний спосіб відмінювання:
Я - вім
Ти - віси
Він - вість
Але питання в тому, що жоден словник, опріче Словаря української мови, не знає такого відмінювання.
Чи зустрічається зараз така форма? І чи є інші згадки про таку форму, опріч Словаря української мови?
Доконана форма утворюється префіксальним способом: звідати, довітати, провідати.
ЗВІДУВАТИ ую, уєш, недок., ЗВІДАТИ, аю, аєш, док., що. розм. Довідуватися про щось, осягати розумом що-небудь. Приклади
– Служать і радять [духи] жриці чужій, пророкині [пророчиці]. Від них звідує все. Тому і нема для неї таїни. (Н. Королева)
Багато звідав [Ганц] істин, зазирнувши світові в обличчя, але не став щасливішим у глибині своєї бентежної душі. (О. Полторацький)
Бачити, зустрічати що-небудь. Приклади
Любив [Олекса], ой, як любив ходити невідомими місцями, звідувати ніколи ще не звідані гори. (Г. Хоткевич)
Де тільки не ходила вона, яких лісів, яких земель не звідала, а знайти не знайшла [сина]. (Д. Міщенко)
Переживати, переносити на собі, зазнавати чого-небудь. Приклади
– Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!... (Панас Мирний)
Не натішиться на неї ненька, Береже і пестить молоду. А вона – берізонька тоненька – Вже розлуки звідала біду. (Л. Дмитерко)
Я звідав радість у труді, І щастя творчості, і піт. (М. Нагнибіда)
Відчувати що-небудь. Приклади
Її така важка туга пройняла, такий жаль увійшов у саме серце, якого вона досі ніколи не звідувала. (Панас Мирний)
Хотілося звідати того солодкого, як мед, почуття, що у піснях зветься коханням.... (В. Малик)
ПРОВІДАТИ перев. док. Узнати, дізнатися про що-небудь (перев. таємне, приховуване). Приклади
[Сидір:] Та чи ви знаєте, що Параска провідала якось, що ви сватаєтесь, там репетує, – мало не вискочила на хату! (І. Карпенко-Карий)
В тім селі .. провідав [паламар], яку се дяк хоче ману пустить. (з казки)
Я, щоб ви знали, провідав того світа – був, як то кажуть, у бувальцях. (Марко Вовчок)
Вім, віси, вість — це ще праслов'янські форми теперішнього часу дієслова відати (*věmь, *věsi, *věstь), що збереглися зокрема в церковнослов'янській (вѣмь, вѣси, вѣстъ). В українській використовуються здебільшого в конфесійному стилі. Наголошую: це не майбутній доконаний, а теперішній недоконаний (фактично повні синоніми до відаю, відаєш, відає, але тепер мають специфічне стильове забарвлення).
[Ригорович:] Сiя двер, з ню же проiзведенiє сотворяєть увесь род чоловiчеський, бисть погибшая; i се паки обрiтеся, но како? не вiм! (Григорій Квітка-Основ'яненко, «Конотопська відьма», 1833).
Не вім, за що їм так довіря князь, нароблять вони колись нам досточортів лиха!.. (Олекса Стороженко, «Марко Проклятий», 1863).
Ти один, господи, віси! (Іван Франко, листи).
…Поет оспівує… тих, імення їх же ти, Господи, віси, що головами наклали в безощадній, часто сліпій боротьбі… (Сергій Єфремов, «Історія українського письменства», 1924).
Як стрінемо першого попа, то золотого дам на панахиду за душу «раба божія, єго же ім'я ти Господи віси…» (Андрій Чайковський, «Сагайдачний», 1929).
Бог вість (Агатангел Кримський та Сергій Єфремов, «Російсько-український словник», 1924–1933).
Посилання на результати пошуку в корпусі ГРАК:
ВІДАТИ - знати, мати про що-небудь уявлення, відомості.
Відповідне дієслово доконаного виду — пові́дати. Це слово є архаїзмом і в сучасній українській мові зустрічається зрідка. Зазвичай його замінюють синонімами повідомити, розказати, розповісти.
Я - повідав / повідаю
Ти - повідав / повідаєш
Він - повідав / повідає
Вона - повідала / повідає
