Для порівняння нижньолужицька всюди по сутї зрівняла з -ow — український відповідник — -ів, в декотрих позіціях — -їв: ryba → rybow, duša → dušow, słowo → słowow ітд.
Стандартна українська в цьому досить розмашиста.
Чоловічий рід зазвичай і маєʼ -ів:
Тип на -ŭ: сыновъ → синів.
Тип на *-ĭ: гостьи → гостей; однак за витягом в пунктї нижче можна побачити, що декотрі діалекти мають гостїв. Також можна згадати винятки як звірїв, зятїв.
Тип на *-ŏ, мякий варіант, отьць → отців; але конь → коней, що набув флексію з попереднього пункту, хоча говірки знають про конїв.
Окремі іменники ч. р. в досліджуваних діалектних масивах замість передбаченої літературною нормою флексії -еǐ Р. в. мн. мають фонетично видозмінене закінчення -овъ давніх **-ǔ-основ; пор. з лемківської говірки: бонкы літают коло конів [СЛГ: 18], а також спостережені паралелі: мáли двóйе кóн′ів (Жашковичі Ів), д′íти / ни гон′íте мойíх гóс′т′ів (Губин Лк).
Лемківський діалект у загальноукраїнському контексті / Укладачі Панцьо С.Є., Cвистун Н.О. // Studia methodologica. – Випуск 27. – Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім.В.Гнатюка, 2009. – 158 с
Середнїй рід повторив: поль → полїв, поль досї існує, особливо в західних діалектах, але, за своїм досвідом вважаю, не є поширеною в стандартній. Для порівняння, морів вже не маєʼ алтернатівної форми. І водночас не повторив, наприклад: *ajьcь → яєць, хоча нестандартий вжиток яйцїв цїлком собі ся зустрїчаїть.
Можна також окремо згадати про наросток *-ьje, котрий теж зазвичай без закінчїннь в родовому, але гинколи буваєʼ з -ів: відкриттїв, подвірʼїв, життїв ітд.
Тип на *-ŏ, твердий варіант: городъ → городів; але цього разу середній пішов гиншим шляхом: селъ → сіл. Не бачу причин, аби якийсь діалект маєʼ однакові форми і тут.
Підтип на *-n: каменъ → каменїв, дьнъ → днїв. Виняток хиба що слова з наростком -ан: киян, галичан.
Середнїй, можна вважати, теж зберїг стару форму, хоча це можить бути і частково вплив твердого типа на *-ŏ.
Середній, з того що не згадано вище:
Підтип на *-s: словесъ → слів, тобто долучив ся до твердого типу на *-ŏ, хоча можна зазначити, що наросток -ес- місцями зберїгся, наприклад ві слові словесний. Тут наросток -ів можу знайти хіба що з -ес-, наприклад словесів.
Підтип на *-nt: ягнѧтъ → ягнят. Мої швидкі пошуки щодо -ів нічого не привели.
Жїночий, тут це переважно без закінчїннь, хоча можна згадати:
Підтип на *-r: матеръ → матерїв; волосне, це єдине слово, котре знаю.
Тип на *-ā, що мякий і твердий, мають варіяції з -ів: легень ~ легенїв, баб ~ бабів, губ ~ губів, старост ~ старостів ітд.
Тип на *-ū: букъвъ → букв, цьркъвъ → церков. Як не дивно, але форми буквів і церквів теж цїлком існують. Так писав наприклад Грушевський. Хоча особисто такого не натряпяв свідомо, тому для мене це дещо новинка.
Можна помітити, що, на першого позір, щонайменше переважають дві форми: без закінчїння і -ів. Чи є діалект, котрий дійшов до десь такого само, що і нижньолужицька. Якщо немаʼ — то який найближче дійшов?
