За якими ознаками визначають історію походження запозичених слів?

Question

За якими ознаками визначають історію походження слів, запозичень з інших мов? У нещодавньому питанні про кермо є відповідь із кърмъ, а інші відповіді посилаються на німецькі слова. Пошук інших синонімів, стерно, швидко знаходить дав.рус. - стърнъ, але потім додано, що запозичено з польської. Яким чином може бути одночасно і "дав.рус.", і "запозичено з польської"?

Чи й досі мають ту саму вагу визначення лінгвістів, які працювали за часів заборони української мови (найчастіше пошук етимології слів закінчується словником Фасмера)?

Чи існують сучасні праці, які переоцінюють результати?

Answer 1

Пишу цю відповідь як покажчик, повідки я докопав, і звідки хочу відштовхнутись, покращити розуміння питання.

---

Починається все з теорії розвою конкретної мови. Сюди включають географічні та історичні особливості існування нації:

• хто були сусіди (задає тло для запозичень),
• хто мігрували через територію заселення,
• як змінювалась територія заселення,
• хто ким володів
  • політичні мотиви керування,
  • термінологія,
  • видавництво, типографія,
  • свобода розвитку релігійних переконань,
• які бар'єри існували
  • географія - гори, ліси, болота;
  • закони;
  • податкова політика - куди із сусідніх сіл йтимуть на ярмарок.

Письмові пам'ятки дають змогу вивчати розвій мови майже безперервно. Значні складнощі виникають, коли письмових пам'яток ще не було, але й тоді маємо змогу дізнатись дещо через непрямі докази - іноземці конспектували топоніми, звичайно, в транскрипції, близької до фактичної вимови.

Але тут стикаємось із проблемою, що російські лінгвісти з імперських та радянських часів намагались надати російській мові першочергове значення у порівнянні з українською. У багатьох питаннях це навіть смішно, але деінде важко сказати:

• чи є грецький запис назв порогів індикатором фрикативної вимови г
• чи є словник Мелетія Смотрицького (перевірю, чи того я автора вказав) індикатором, що саме вважалось руською мовою
  • дивіться, там пояснюється, як на "словенську" перекладається "руське" слово "лазня"
  • також, знаходимо "руське" слово "фрасувати"
• що малось на увазі під "простою" мовою, коли литовське діловодство мало вестись "по-простому"
  • простолюдинська мова, щоб була зрозуміла черні?
  • чи самоназва "руської"?

Письмові пам'ятки дають змогу порівняти, коли з'являються нові слова, та як вони пов'язані з попереднім правописом цього або інших слів. Якщо помітне значне відхилення від теорії розвитку - маємо справу із запозиченням. Приклади:

• свердло, простирадло - запозичення
  • в праслов'янській мові суфікс -dlo існував, але в українській мові зник
• друге повноголосся відбулося тоді-то и тоді (не знаю, які обмеження існують), тому спостерігаємо масову заміну редукованих перед такими-то приголосними на повноголосні склади
  • якщо помічаємо слово, яке з'явилось в інший період, або не підпало під це правило - все, маємо справу із запозиченням

Інші мовні процеси, характерні для української:

• асиміляція приголосних
• спрощення приголосних (заміна складних заднєязикових на простіші, та переміщення звуків ззаду вперед рота: рука - руці)
• ствердіння приголосних перед і та є (заміна і на и, є на е)
• злиття ы з и
• ствердіння губних приголосних (кровь - кров, діалектичні здоровля, мнясо)

---

От, і, зважаючи на все це, як тоді приходять до висновків щодо запозичення аж з німецької через польську "звичайних" слів, як кермо? Чим не підходять простіші процеси, типу другого повноголосся, якщо маємо звістки про давньоруське слово кърмъ?

Answer 2

За якими ознаками визначають історію походження слів, запозичень з інших мов?

Мені суб'єктивно здається, що основною опорою є авторитет тих чи інших дослідників. Бо людина без справді широкого і глибокого знання мов, не обробивши значну кількість інформації і джерел, не може висувати вірогідні гіпотези. А таких людей одиниці. Тобто є окремі «стовпи», на авторитет яких опираються подальші дослідники. «Стовпи» теж помиляються, але довіри до доморощених ентузіастів, в яких «столиця» походить від ста лиць — ще менше. Хоча сучасні, технології, мабуть, дозволяють ретельніше обробити інформаційну базу, а не опиратися на окремих талановитих людей.

Яким чином може бути одночасно і "дав.рус.", і "запозичено з польської"?

По-моєму, запросто:

• або дві різні версії;
• або за природою слово давньоруське, але його забули, а потім повторно (можливо, в трішки іншому вигляді) запозичили в поляків _{(наприклад, слова «вуй» і «стрий» — давньоруські і, мабуть, раніше вживалися й на тій частині Русі, що зараз є Росією; але окрім західної України їх зараз майже не вживають (навіть в самій Україні); а як раптом буде сплеск популярності західної України і масові запозичення звідти — вони запозичать частково-своє ж слово; типу Русь→Україна→звуження області вжитку лише до західних областей→РФ (яка теж має право на частину спадщини Русі, тобто своє ж слово повернулось))}.

На два останні запитання, на жаль, не можу відповісти. (Та й ця відповідь — як вилами по воді.)