Використання скорочень "стор." "с." "ст." "стр." "сс." тощо для позначення сторінок у бібліографічному описі книги

Question

Моє питання може здатися непотрібним, та все ж задам його. Цікавить чи є десь праці наукові-бібліографічні, де пояснено, яке скорочення потрібно використовувати ("стор.", "с.", "стр." чи "сс.") для позначення сторінок у бібліографічному описі книги у сучасній українській мові.

Моє поточне розуміння:

• "стор." — найбільш прийнятний варіант для позначення загальної кількості сторінок у бібліографії книги (аналог англійського "p.");

• "с.", "стр." — пережитки минулого. Такі самі скорочення використовують в російській мові, і тому використання цих скорочень у сучасному українському мовознавстві є небажаним;

• "сс." — позначення діапазону сторінок, як наприклад "92–98 сс." — це всі сторінки з 92 по 98 включно. Не впевнений, що таке зараз існує (аналог англійського "pp.").

Зауваги:

1) Вже є схоже запитання в анг. SE.

2) Відповідь у стилі посилання на стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» — це не зовсім те що я шукаю. Хоча посилатися на цю працю ніхто не забороняє (як і на MLA, Chicago style тощо), бо я вважаю, що кращий метод створення бібліографії книжок українською — це використання стилю штибу MLA (і просто використовувати MLA українською, а не англійською), бо ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 — це якась дика темінь і совковий архаїзм для мене (який провів усе своє післяшкільне освітнє життя в західних університетах, де MLA/Chicago style — це всьо).

Answer 1

Ваші побажання вже враховано.

Наказом Міністерства освіти і науки України 12.01.2017 № 40 затверджено Вимоги до оформлення дисертації.

Зазначені вимоги визначають структуру та правила оформлення дисертації, зокрема й списку використаних джерел.

11. Список використаних джерел формується здобувачем наукового ступеня за його вибором (опціонально - в кінці кожного розділу основної частини дисертації) одним із таких способів:

у порядку появи посилань у тексті;

в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис списку використаних джерел у дисертації може оформлятися здобувачем наукового ступеня за його вибором з урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання» або одним зі стилів, віднесених до рекомендованого переліку стилів оформлення списку наукових публікацій, наведеного у додатку 3 до цих Вимог.

Бібліографічний опис використаного джерела може обмежуватися обов’язковою інформацією, необхідною для однозначної ідентифікації цього джерела.

Додаток 3 до Вимог містить Рекомендований перелік стилів оформлення списку наукових публікацій

1. MLA (Modern Language Association) style.

2. APA-1,2 (American Psychological Association) style.

3. Chicago/Turabianstyle-1.

4. Harvard style-1.

5. ACS (American Chemical Society) style.

6. AIP (American Institute of Physics) style.

7. IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) style.

8. Vancouver style-1.

9. OSCOLA.

10. APS (American Physics Society) style-1.

11. Springer MathPhys Style-1.

Якщо ж дотримуватись безпосередньо вимог вищезгаданого ДСТУ 8302:2015 (який вже навряд чи можна вважати таким архаїстичним), то в Загальних положеннях зазначається:

4.4 Елементи бібліографічного запису (заголовок і бібліографічний опис) та знаки пунктуації в бібліографічному посиланні, незалежно від його призначення та виду, подають згідно з ДСТУ ГОСТ 7.80 і ДСТУ ГОСТ 7.1 з урахуванням таких особливостей:

— у заголовку бібліографічного запису подають відомості про одного, двох чи трьох авторів, при цьому імена цих авторів у бібліографічному описі у відомостях про відповідальність (за навскісною рискою) не повторюють;

— за потреби у заголовку бібліографічного запису позатекстового посилання можна зазначати більше ніж три імені авторів;

— замість знака «крапка й тире» («. —»), який розділяє зони бібліографічного опису, в бібліографічному посиланні рекомендовано застосовувати знак «крапка» (при цьому в межах одного документа застосування в бібліографічних посиланнях розділових знаків уніфіковують);

— відомості, запозичені не з титульної сторінки документа, дозволено не брати у квадратні дужки;

— після назви дозволено не зазначати загального позначення матеріалу («Текст», «Електронний ресурс», «Карти», «Ноти» тощо — перелік згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1);

— у складі вихідних даних дозволено не подавати найменування (ім'я) видавця;

— у складі відомостей про фізичну характеристику документа можна зазначати або його загальний обсяг (наприклад: 285 с.), або номер сторінки, на якій подано об'єкт посилання (наприклад: С. 19);

— дозволено не наводити відомостей про серію та Міжнародний стандартний номер (ISBN, ISMN, ISSN).

А за посиланнями на цій сторінці можете знайти підбірку прикладів оформлення бібліографічних посилань.

UPD. Ще є стандарт ДСТУ 3582:2013 Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень в українській мові.. Загальні вимоги та правила. (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ). На заміну ДСТУ 3582-97. , яким визначено, що сторінка скорочується як с.

Answer 2

Дивна позиція: "с.", "стр." — ... Такі самі скорочення використовують в російській мові, і тому використання цих скорочень у сучасному українському мовознавстві є небажаним. А якщо в Росії кажуть "Полтава", то може, нам писати Польтава - щоб не так, як у росіян? :)))

Щодо сторінок: сс. - такого в Україні в грамотній літературі ніколи не практикувалося. Хіба що СС-Галичина :)) стр. - теж ніколи не було. Хіба що в невичитаному самвидаві.

А є такі форми: с. - позначення кількості сторінок (книги, журналу тощо). Наприклад: 176 с. (видання, що має 176 сторінок). С. - позначення або певної сторінки (напр. С. 120 - щось на 120-й сторінці), або діапазону сторінок (С. 110-120 - щось розміщене від і до зазначених сторінок).

Це дуже лаконічна, зручна і зрозуміла форма. А всі ці ЕсЕси, стр-нки, або аналогічні р. рр. чи Рр. та інші "ПоПи" в англомовних нормах - то їхня особиста справа, що росіян, що всього світу.

І приймати чиїсь норми, бо це агліцькі, чи навпаки відмовлятися, бо це російські... Пора жити своїми нормами.