Return to Answer

Я змінив свою думку (стару версію відповіді можна побачити тут).

0. Є словникове і цілком уживане слово «опи́ска».

   Так, воно стосується акту письма, а не суто друкування. Але, як влучно зазначив один користувач Фейсбуку: «Письменник лишається письменником, навіть коли друкує». Поняття «писа́ти» в сучасному світі не обмежується лише безпосереднім рисуванням літер за допомогою ручки/крейди/тощо, а позначає будь-який процес візуального зображення літер (і навіть фіксування думки загалом), незалежно від способу. Адже ми кажемо, наприклад, «напиши Петру електронною поштою / Skype'ом / у Фейсбуці» — незважаючи на те, що це робиться зазвичай на клавіатурі. «Писа́ти» вже давно стало гіперонімом (словом із ширшим значенням) до слова «друкува́ти». (Навіть більше того: слово «друкува́ти» почало свій шлях із позначення масово-типографського способу відтворення інформації, потім поширилось на друкарські машинки, а з них — на комп'ютерні клавіатури і принтери, але я не впевнений, що ми зараз на клавіатурах друкуємо, а не пишемо/набираємо — мені особисто «надрукуй Петру <щось>» більше асоціюється із «роздрукуй його <щось> на своєму принтері», а не «набери клавіатурою і відправ Петру <щось>».)

   Отже на мою думку, цілком достатнім є слово «опи́ска». Нам рідко насправді потрібно вкладати в це слово саме спосіб письма: якщо ми робимо помилку при письмі від руки — то це описка, якщо ми помиляємося при наборі на клавіатурі — то це теж описка, якщо ми мовимо голосом і система розпізнавання голосу через нашу обмовку або власну ваду неправильно трансформує його в письмовий текст — то це теж описка.

   • Якщо вже вкрай важливо позначити саме спосіб письма, то тоді я, як і Nazar Tokar, схиляюся до слова «о́друк». Хоч це слово, наскільки я знаю, в словниках і не зафіксоване (окрім так званих народних/відкритих), але воно доволі широко вживається (наприклад, Вікіпедія) і при цьому, на мій особистий погляд, звучить краще за явні кальки «одруківка» і «обдруківка».

1. Існує словосполучення «друка́рський чо́ртик». Його хоч раз вжила дюжина періодичних чи неперіодичних видань різних років (здебільшого західноукраїнських і емігрантських); також на форумі СЛОВНИКа.ua користувач Pere незалежно від мене вжитки показує. Іноді одне зі слів чи обидва беруть у лапки.

   Дехто наполягає на можливості вживання «чо́ртик» і без епітету «друка́рський». Я особисто таких ужитків не зустрічав, але, наприклад, С. Караванський в «Російсько-українському словнику складної лексики» (1998, Київ, «Академія», 712 с, ISBN 966-580-032-9) пише:

   опеча́тка: _{[з ]ж[ивої ]м[ови]} чо́ртик

Я змінив свою думку (стару версію відповіді можна побачити тут).

0. Є словникове і цілком уживане слово «опи́ска».

   Так, воно стосується акту письма, а не суто друкування. Але, як влучно зазначив один користувач Фейсбуку: «Письменник лишається письменником, навіть коли друкує». Поняття «писа́ти» в сучасному світі не обмежується лише безпосереднім рисуванням літер за допомогою ручки/крейди/тощо, а позначає будь-який процес візуального зображення літер (і навіть фіксування думки загалом), незалежно від способу. Адже ми кажемо, наприклад, «напиши Петру електронною поштою / Skype'ом / у Фейсбуці» — незважаючи на те, що це робиться зазвичай на клавіатурі. «Писа́ти» вже давно стало гіперонімом (словом із ширшим значенням) до слова «друкува́ти». (Навіть більше того: слово «друкува́ти» почало свій шлях із позначення масово-типографського способу відтворення інформації, потім поширилось на друкарські машинки, а з них — на комп'ютерні клавіатури і принтери, але я не впевнений, що ми зараз на клавіатурах друкуємо, а не пишемо/набираємо — мені особисто «надрукуй Петру <щось>» більше асоціюється із «роздрукуй його <щось> на своєму принтері», а не «набери клавіатурою і відправ Петру <щось>».)

   Отже на мою думку, цілком достатнім є слово «опи́ска». Нам рідко насправді потрібно вкладати в це слово саме спосіб письма: якщо ми робимо помилку при письмі від руки — то це описка, якщо ми помиляємося при наборі на клавіатурі — то це теж описка, якщо ми мовимо голосом і система розпізнавання голосу через нашу обмовку або власну ваду неправильно трансформує його в письмовий текст — то це теж описка.

   • Якщо вже вкрай важливо позначити саме спосіб письма, то тоді я, як і Nazar Tokar, схиляюся до слова «о́друк». Хоч це слово, наскільки я знаю, в словниках і не зафіксоване (окрім так званих народних/відкритих), але воно доволі широко вживається (наприклад, Вікіпедія) і при цьому, на мій особистий погляд, звучить краще за явні кальки «одруківка» і «обдруківка».

1. Існує словосполучення «друка́рський чо́ртик». Його хоч раз вжила дюжина періодичних чи неперіодичних видань різних років (здебільшого західноукраїнських і емігрантських); також на форумі СЛОВНИКа.ua користувач Pere незалежно від мене вжитки показує. Іноді одне зі слів чи обидва беруть у лапки.

   Дехто наполягає на можливості вживання «чо́ртик» і без епітету «друка́рський». Я особисто таких ужитків не зустрічав, але, наприклад, С. Караванський в «Російсько-українському словнику складної лексики» (1998, Київ, «Академія», 712 с, ISBN 966-580-032-9) пише:

   опеча́тка: _{[з ]ж[ивої ]м[ови]} чо́ртик

Я змінив свою думку (стару версію відповіді можна побачити тут).

0. Є словникове і цілком уживане слово «опи́ска».

   Так, воно стосується акту письма, а не суто друкування. Але, як влучно зазначив один користувач Фейсбуку: «Письменник лишається письменником, навіть коли друкує». Поняття «писа́ти» в сучасному світі не обмежується лише безпосереднім рисуванням літер за допомогою ручки/крейди/тощо, а позначає будь-який процес візуального зображення літер (і навіть фіксування думки загалом), незалежно від способу. Адже ми кажемо, наприклад, «напиши Петру електронною поштою / Skype'ом / у Фейсбуці» — незважаючи на те, що ми робимо це за допомогою клавіатури. «Писа́ти» вже давно стало гіперонімом (словом із ширшим значенням) до слова «друкува́ти». (Навіть більше того: слово «друкува́ти» почало свій шлях із позначення масово-типографського способу відтворення інформації, потім поширилось на друкарські машинки, а з них — на комп'ютерні клавіатури і принтери, але я не впевнений, що ми зараз на клавіатурах друкуємо, а не пишемо/набираємо — мені особисто «надрукуй Петру <щось>» більше асоціюється із «роздрукуй його <щось> на своєму принтері», а не «набери клавіатурою і відправ Петру <щось>».)

   Отже на мою думку, цілком достатнім є слово «опи́ска». Нам рідко насправді потрібно вкладати в це слово саме спосіб письма: якщо ми робимо помилку при письмі від руки — то це описка, якщо ми помиляємося при наборі на клавіатурі — то це теж описка, якщо ми мовимо голосом і система розпізнавання голосу через нашу обмовку або власну ваду неправильно трансформує його в письмовий текст — то це теж описка.

   • Якщо вже вкрай важливо позначити саме спосіб письма, то тоді я, як і Nazar Tokar, схиляюся до слова «о́друк». Хоч це слово, наскільки я знаю, в словниках і не зафіксоване (окрім так званих народних/відкритих), але воно доволі широко вживається (наприклад, Вікіпедія) і при цьому, на мій особистий погляд, звучить краще за явні кальки «одруківка» і «обдруківка».

1. Існує словосполучення «друка́рський чо́ртик». Його хоч раз вжила дюжина періодичних чи неперіодичних видань різних років (здебільшого західноукраїнських і емігрантських); також на форумі СЛОВНИКа.ua користувач Pere незалежно від мене вжитки показує. Іноді одне зі слів чи обидва беруть у лапки.

   Дехто наполягає на можливості вживання «чо́ртик» і без епітету «друка́рський». Я особисто таких ужитків не зустрічав, але, наприклад, С. Караванський в «Російсько-українському словнику складної лексики» (1998, Київ, «Академія», 712 с, ISBN 966-580-032-9) пише:

   опеча́тка: _{[з ]ж[ивої ]м[ови]} чо́ртик

Я змінив свою думку (стару версію відповіді можна побачити тут).

0. Є словникове і цілком уживане слово «опи́ска».

   Так, воно стосується акту письма, а не суто друкування. Але, як влучно зазначив один користувач Фейсбуку: «Письменник лишається письменником, навіть коли друкує». Поняття «писа́ти» в сучасному світі не обмежується лише безпосереднім рисуванням літер за допомогою ручки/крейди/тощо, а позначає будь-який процес візуального зображення літер (і навіть фіксування думки загалом), незалежно від способу. Адже ми кажемо, наприклад, «напиши Петру електронною поштою / Skype'ом / у Фейсбуці» — незважаючи на те, що це робиться зазвичай на клавіатурі. «Писа́ти» вже давно стало гіперонімом (словом із ширшим значенням) до слова «друкува́ти». (Навіть більше того: слово «друкува́ти» почало свій шлях із позначення масово-типографського способу відтворення інформації, потім поширилось на друкарські машинки, а з них — на комп'ютерні клавіатури і принтери, але я не впевнений, що ми зараз на клавіатурах друкуємо, а не пишемо/набираємо — мені особисто «надрукуй Петру <щось>» більше асоціюється із «роздрукуй його <щось> на своєму принтері», а не «набери клавіатурою і відправ Петру <щось>».)

   Отже на мою думку, цілком достатнім є слово «опи́ска». Нам рідко насправді потрібно вкладати в це слово саме спосіб письма: якщо ми робимо помилку при письмі від руки — то це описка, якщо ми помиляємося при наборі на клавіатурі — то це теж описка, якщо ми мовимо голосом і система розпізнавання голосу через нашу обмовку або власну ваду неправильно трансформує його в письмовий текст — то це теж описка.

   • Якщо вже вкрай важливо позначити саме спосіб письма, то тоді я, як і Nazar Tokar, схиляюся до слова «о́друк». Хоч це слово, наскільки я знаю, в словниках і не зафіксоване (окрім так званих народних/відкритих), але воно доволі широко вживається (наприклад, Вікіпедія) і при цьому, на мій особистий погляд, звучить краще за явні кальки «одруківка» і «обдруківка».

1. Існує словосполучення «друка́рський чо́ртик». Його хоч раз вжила дюжина періодичних чи неперіодичних видань різних років (здебільшого західноукраїнських і емігрантських); також на форумі СЛОВНИКа.ua користувач Pere незалежно від мене вжитки показує. Іноді одне зі слів чи обидва беруть у лапки.

   Дехто наполягає на можливості вживання «чо́ртик» і без епітету «друка́рський». Я особисто таких ужитків не зустрічав, але, наприклад, С. Караванський в «Російсько-українському словнику складної лексики» (1998, Київ, «Академія», 712 с, ISBN 966-580-032-9) пише:

   опеча́тка: _{[з ]ж[ивої ]м[ови]} чо́ртик

Особисто я за одрук, хоч це слово, наскільки я знаю, в словниках і не зафіксоване (окрім так званих народних/відкритих).

Але от С. Караванський в «Російсько-українському словнику складної лексики» (1998, Київ, «Академія», 712 с, ISBN 966-580-032-9) фіксує:

ОПЕЧА́ТКА: _{[з ]ж[ивої ]м[ови]} чо́ртик

Правда, часто вживають двома словами: друкарський чортик (іноді також беручи останнє або обидва в лапки). Наприклад, це словосполучення хоч раз вжила дюжина періодичних чи неперіодичних видань різних років. Як правило, західноукраїнських чи емігрантських.

Отут людина незалежно від мене вжитки показує.

Я змінив свою думку (стару версію відповіді можна побачити тут).

0. Є словникове і цілком уживане слово «опи́ска».

   Так, воно стосується акту письма, а не суто друкування. Але, як влучно зазначив один користувач Фейсбуку: «Письменник лишається письменником, навіть коли друкує». Поняття «писа́ти» в сучасному світі не обмежується лише безпосереднім рисуванням літер за допомогою ручки/крейди/тощо, а позначає будь-який процес візуального зображення літер (і навіть фіксування думки загалом), незалежно від способу. Адже ми кажемо, наприклад, «напиши Петру електронною поштою / Skype'ом / у Фейсбуці» — незважаючи на те, що ми робимо це за допомогою клавіатури. «Писа́ти» вже давно стало гіперонімом (словом із ширшим значенням) до слова «друкува́ти». (Навіть більше того: слово «друкува́ти» почало свій шлях із позначення масово-типографського способу відтворення інформації, потім поширилось на друкарські машинки, а з них — на комп'ютерні клавіатури і принтери, але я не впевнений, що ми зараз на клавіатурах друкуємо, а не пишемо/набираємо — мені особисто «надрукуй Петру <щось>» більше асоціюється із «роздрукуй його <щось> на своєму принтері», а не «набери клавіатурою і відправ Петру <щось>».)

   Отже на мою думку, цілком достатнім є слово «опи́ска». Нам рідко насправді потрібно вкладати в це слово саме спосіб письма: якщо ми робимо помилку при письмі від руки — то це описка, якщо ми помиляємося при наборі на клавіатурі — то це теж описка, якщо ми мовимо голосом і система розпізнавання голосу через нашу обмовку або власну ваду неправильно трансформує його в письмовий текст — то це теж описка.

   • Якщо вже вкрай важливо позначити саме спосіб письма, то тоді я, як і Nazar Tokar, схиляюся до слова «о́друк». Хоч це слово, наскільки я знаю, в словниках і не зафіксоване (окрім так званих народних/відкритих), але воно доволі широко вживається (наприклад, Вікіпедія) і при цьому, на мій особистий погляд, звучить краще за явні кальки «одруківка» і «обдруківка».

1. Існує словосполучення «друка́рський чо́ртик». Його хоч раз вжила дюжина періодичних чи неперіодичних видань різних років (здебільшого західноукраїнських і емігрантських); також на форумі СЛОВНИКа.ua користувач Pere незалежно від мене вжитки показує. Іноді одне зі слів чи обидва беруть у лапки.

   Дехто наполягає на можливості вживання «чо́ртик» і без епітету «друка́рський». Я особисто таких ужитків не зустрічав, але, наприклад, С. Караванський в «Російсько-українському словнику складної лексики» (1998, Київ, «Академія», 712 с, ISBN 966-580-032-9) пише:

   опеча́тка: _{[з ]ж[ивої ]м[ови]} чо́ртик