Return to Question

Конструкцїя: батько дїєслово множини.

Чим зумовлено? Наскільки менї відомо, наразі є множина батьки, а до батько крипіться дїєслово однини. Чи це якась норма?

Зустрів у перекладї „Пісня льоду та вогню“ від Вячислава Бродового [fb].

— Тримай-но конячку як слїд, — прошепотїв він. — І не смій відвертатися, бо батько знатимуть.

На помилку не схоже, бо трапляється не рідко, наведу лише деякі:

1. — Королева теж сердита, — стиха відповів Джон дядькові. — Удень батько повели короля до крипти, а королева не хотїла, щоб він ішов.

2. — Візьміть мене з собою, як поїдете на Стїну, — у раптовому пориваннї попрохав Джон. — Батько дозволять, якщо ви попросите, неодмінно дозволять!

3. — Батько послали мене виховуватися у Соколиному Гнїздї, коли мені було вісїм, — відказав Нед. — Пан Родрік каже, що принц Джофрі та Робб незлюбили один одного.

4.— Вона не собака, а лютововк, — заперечила Санса, поки Панночка облизувала їй пальцї шорстким язиком. — А ще батько сказали, що ми можемо тримати їх при собі, якщо хочемо.

Схоже, що таке тільки в дїяльоґах. Про стиль перекладу пан Бродовий згадує:

Ключова моя ідея полягала в тому, щоб адаптувати мову перекладу з використанням українських старожитностей, надати їй виразного східноєвропейського колориту, де б у титулах, звертаннях, побутових назвах, військових термінах, у двірському пишномовʼї та посполитих теревенях чулося відлуння старої Русї-України, Литви, Речі Посполитої, козацтва, а подеколи й різноманітних наших сусїдів: чехів, угорцїв, татар, москвинів тощо.

Подїбну конструкцїю знаходжу в инших текстах (теж лише деякі).

1. Таких кораблем заїхали до Ґімлї і мої батьки … Мої покійнї батько, тодї ще самотнї, були провідником цього транспорту, за яким їхали зі своїми родичами і мої мама, тодї ще молода дївчина … Мої батько були будївничим майстром ще в Копичинцях, а цей фах вони перебрали від від свого батька.

2. Батько були иншої думки … Не памʼятаю, щоб батько були пригнїченими чи навіть похмурі, хоч життя було не з легких.

3. Покійний мій батько були пообіцяли кількасот карбованцїв.

Тут також прикметник в множинї, схожа ситуацїя з мама. Це відноситься тїльки до родичів?

Споріднене

1. What is the current use of Plural vs. Singular second person when addressing to parents?

• Royal we
• Детермінацїя способів апеляцїї в українській і польскій мовах (Інна Стрілець)
• Займенники „ТИ“–„ВИ“ в манїпулятивнїй стратегії позитиву (Ірина Шкіцька)

Конструкцїя: батько дїєслово множини.

Чим зумовлено? Наскільки менї відомо, наразі є множина батьки, а до батько крипіться дїєслово однини. Чи це якась норма?

Зустрів у перекладї „Пісня льоду та вогню“ від Вячислава Бродового [fb].

— Тримай-но конячку як слїд, — прошепотїв він. — І не смій відвертатися, бо батько знатимуть.

На помилку не схоже, бо трапляється не рідко, наведу лише деякі:

1. — Королева теж сердита, — стиха відповів Джон дядькові. — Удень батько повели короля до крипти, а королева не хотїла, щоб він ішов.

2. — Візьміть мене з собою, як поїдете на Стїну, — у раптовому пориваннї попрохав Джон. — Батько дозволять, якщо ви попросите, неодмінно дозволять!

3. — Батько послали мене виховуватися у Соколиному Гнїздї, коли мені було вісїм, — відказав Нед. — Пан Родрік каже, що принц Джофрі та Робб незлюбили один одного.

4.— Вона не собака, а лютововк, — заперечила Санса, поки Панночка облизувала їй пальцї шорстким язиком. — А ще батько сказали, що ми можемо тримати їх при собі, якщо хочемо.

Схоже, що таке тільки в дїяльоґах. Про стиль перекладу пан Бродовий згадує:

Ключова моя ідея полягала в тому, щоб адаптувати мову перекладу з використанням українських старожитностей, надати їй виразного східноєвропейського колориту, де б у титулах, звертаннях, побутових назвах, військових термінах, у двірському пишномовʼї та посполитих теревенях чулося відлуння старої Русї-України, Литви, Речі Посполитої, козацтва, а подеколи й різноманітних наших сусїдів: чехів, угорцїв, татар, москвинів тощо.

Подїбну конструкцїю знаходжу в инших текстах (теж лише деякі).

1. Таких кораблем заїхали до Ґімлї і мої батьки … Мої покійнї батько, тодї ще самотнї, були провідником цього транспорту, за яким їхали зі своїми родичами і мої мама, тодї ще молода дївчина … Мої батько були будївничим майстром ще в Копичинцях, а цей фах вони перебрали від від свого батька.

2. Батько були иншої думки … Не памʼятаю, щоб батько були пригнїченими чи навіть похмурі, хоч життя було не з легких.

3. Покійний мій батько були пообіцяли кількасот карбованцїв.

Тут також прикметник в множинї, схожа ситуацїя з мама. Це відноситься тїльки до родичів?

Споріднене

1. What is the current use of Plural vs. Singular second person when addressing to parents?

• Royal we
• Детермінацїя способів апеляцїї в українській і польскій мовах (Інна Стрілець)
• Займенники „ТИ“–„ВИ“ в манїпулятивнїй стратегії позитиву (Ірина Шкіцька)

Конструкцїя: батько дїєслово множини.

Чим зумовлено? Наскільки менї відомо, наразі є множина — батьки, а до батько крипіться дїєслово однини. Чи це норма якогось дїялекту?

Зустрів у перекладї „Пісня льоду та вогню“ від Вячислава Бродового [fb].

— Тримай-но конячку як слїд, — прошепотїв він. — І не смій відвертатися, бо батько знатимуть.

На помилку не схоже, бо трапляється не рідко, наведу лише деякі:

1. — Королева теж сердита, — стиха відповів Джон дядькові. — Удень батько повели короля до крипти, а королева не хотїла, щоб він ішов.

2. — Візьміть мене з собою, як поїдете на Стїну, — у раптовому пориваннї попрохав Джон. — Батько дозволять, якщо ви попросите, неодмінно дозволять!

3. — Батько послали мене виховуватися у Соколиному Гнїздї, коли мені було вісїм, — відказав Нед. — Пан Родрік каже, що принц Джофрі та Робб незлюбили один одного.

4.— Вона не собака, а лютововк, — заперечила Санса, поки Панночка облизувала їй пальцї шорстким язиком. — А ще батько сказали, що ми можемо тримати їх при собі, якщо хочемо.

Схоже, що таке тільки в дїяльоґах. Про стиль перекладу пан Бродовий згадує:

Ключова моя ідея полягала в тому, щоб адаптувати мову перекладу з використанням українських старожитностей, надати їй виразного східноєвропейського колориту, де б у титулах, звертаннях, побутових назвах, військових термінах, у двірському пишномовʼї та посполитих теревенях чулося відлуння старої Русї-України, Литви, Речі Посполитої, козацтва, а подеколи й різноманітних наших сусїдів: чехів, угорцїв, татар, москвинів тощо.

Подїбну конструкцїю знаходжу в инших текстах.

1. Таких кораблем заїхали до Ґімлї і мої батьки … Мої покійнї батько, тодї ще самотнї, були провідником цього транспорту, за яким їхали зі своїми родичами і мої мама, тодї ще молода дївчина … Мої батько були будївничим майстром ще в Копичинцях, а цей фах вони перебрали від від свого батька.

2. Батько були иншої думки … Не памʼятаю, щоб батько були пригнїченими чи навіть похмурі, хоч життя було не з легких.

3. Покійний мій батько були пообіцяли кількасот карбованцїв.

І так далї. Тут також прикметник в множинї, схожа ситуацїя з мама. І це стосується тїльки до родичів?

Споріднене

1. What is the current use of Plural vs. Singular second person when addressing to parents?

• Royal we
• Детермінацїя способів апеляцїї в українській і польскій мовах (Інна Стрілець)
• Займенники „ТИ“–„ВИ“ в манїпулятивнїй стратегії позитиву (Ірина Шкіцька)

Конструкцїя: батько дїєслово множини.

Чим зумовлено? Наскільки менї відомо, наразі є множина батьки, а до батько крипіться дїєслово однини. Чи це якась норма?

Зустрів у перекладї „Пісня льоду та вогню“ від Вячислава Бродового [fb].

— Тримай-но конячку як слїд, — прошепотїв він. — І не смій відвертатися, бо батько знатимуть.

На помилку не схоже, бо трапляється не рідко, наведу лише деякі:

1. — Королева теж сердита, — стиха відповів Джон дядькові. — Удень батько повели короля до крипти, а королева не хотїла, щоб він ішов.

2. — Візьміть мене з собою, як поїдете на Стїну, — у раптовому пориваннї попрохав Джон. — Батько дозволять, якщо ви попросите, неодмінно дозволять!

3. — Батько послали мене виховуватися у Соколиному Гнїздї, коли мені було вісїм, — відказав Нед. — Пан Родрік каже, що принц Джофрі та Робб незлюбили один одного.

4.— Вона не собака, а лютововк, — заперечила Санса, поки Панночка облизувала їй пальцї шорстким язиком. — А ще батько сказали, що ми можемо тримати їх при собі, якщо хочемо.

Схоже, що таке тільки в дїяльоґах. Про стиль перекладу пан Бродовий згадує:

Ключова моя ідея полягала в тому, щоб адаптувати мову перекладу з використанням українських старожитностей, надати їй виразного східноєвропейського колориту, де б у титулах, звертаннях, побутових назвах, військових термінах, у двірському пишномовʼї та посполитих теревенях чулося відлуння старої Русї-України, Литви, Речі Посполитої, козацтва, а подеколи й різноманітних наших сусїдів: чехів, угорцїв, татар, москвинів тощо.

Подїбну конструкцїю знаходжу в инших текстах (теж лише деякі).

1. Таких кораблем заїхали до Ґімлї і мої батьки … Мої покійнї батько, тодї ще самотнї, були провідником цього транспорту, за яким їхали зі своїми родичами і мої мама, тодї ще молода дївчина … Мої батько були будївничим майстром ще в Копичинцях, а цей фах вони перебрали від від свого батька.

2. Батько були иншої думки … Не памʼятаю, щоб батько були пригнїченими чи навіть похмурі, хоч життя було не з легких.

3. Покійний мій батько були пообіцяли кількасот карбованцїв.

Тут також прикметник в множинї, схожа ситуацїя з мама. Це відноситься тїльки до родичів?

Споріднене

1. What is the current use of Plural vs. Singular second person when addressing to parents?

• Royal we
• Детермінацїя способів апеляцїї в українській і польскій мовах (Інна Стрілець)
• Займенники „ТИ“–„ВИ“ в манїпулятивнїй стратегії позитиву (Ірина Шкіцька)