Return to Answer

«Заповідати», на мою думку, не занадто широке.

Так, воно має різні значення, але невизначеність між:

• «заповідати <якась власність, що перейде нащадкам>» (річ, як правило, описується іменними частинами мови, наприклад — «… ту садибу»);
• «заповідати <якась дія, яку мають зробити нащадки>» (дія, як правило, описується початковою формою дієслова, наприклад — «… поховати на батьківщині», або конструкцією «щоби …», наприклад — «…, щоби ти завжди піклувався про неї»).

— виникає вкрай рідко. Єдина можлива ситуація невизначеності, по-моєму, це коли дія виражена іменними частинами мови, наприклад — «я заповідаю тобі політ на параплані». Чи на мене наклали моральне зобов'язання полетіти на параплані, чи мені в спадок передали можливість полетіти на параплані, за яку вже сплатили авансом? Але, на мою думку, так кажуть вкрай рідко.

Використання конструкції «заповідати <якась власність, що перейде нащадкам>» не є помилковим, незважаючи на наявність паралельної конструкції «заповідати <якась дія, яку мають зробити нащадки>». Спільним між цими конструкціями, на мою думку, є те, що щось передається: а що саме — прохання/зобов'язання чи річ/можливість — це вже нюанси.

«Відписувати» відрізняється від «заповідати (власність)», на мій погляд, в першу чергу тим, що воно констатує письмову/офіційну передачу. Заповісти (власність), теоретично, можна і на словах — наприклад, якщо суспільство на певному етапі свого розвитку (чи певна спільнота) серйозно ставиться до людського слова, або якщо заповідач просто ще не встиг оформити заповіт юридично, лише на словах повідомивши родичів. Тобто «відписати власність» = «офіційно заповісти власність».

_{Так, «відписувати» не можна використовувати до дії, яку мають зробити нащадки — а-ля «він відписав дочці одружитися протягом року» (точніше, можна, але воно в такому випадку приймає значення просто відповіді в листуванні). Але, на мою думку, це пов'язане не з самою семантикою слова «відписати», а з тим, що письмові передсмертні доручення не мають юридичної сили. Якщо уявити таке суспільство, де передсмертне письмово оформлене слово померлого було б юридично обов'язковим до виконання (не лише в плані передачі майна, а й для якихось інших видів наказів), то в ньому, можливо, можна було б і відписати <дію, яку мають зробити нащадки>.}

_{«Відказувати» і «записувати» в цьому значенні — розмовні.}

«Заповідати», на мою думку, не занадто широке.

Так, воно має різні значення, але невизначеність між:

• «заповідати <якась власність, що перейде нащадкам>» (річ, як правило, описується іменними частинами мови, наприклад — «… ту садибу»)   i
• «заповідати <якась дія, яку мають зробити нащадки>» (дія, як правило, описується початковою формою дієслова, наприклад — «… поховати на батьківщині», або конструкцією «щоби …», наприклад — «…, щоби ти завжди піклувався про неї»)

— виникає вкрай рідко. Єдина можлива ситуація невизначеності, по-моєму, це коли дія виражена іменними частинами мови, наприклад — «я заповідаю тобі політ на параплані». Чи на мене наклали моральне зобов'язання полетіти на параплані, чи мені в спадок передали можливість полетіти на параплані, за яку вже сплатили авансом? Але, на мою думку, так кажуть вкрай рідко.

Використання конструкції «заповідати <якась власність, що перейде нащадкам>» не є помилковим, незважаючи на наявність паралельної конструкції «заповідати <якась дія, яку мають зробити нащадки>». Спільним між цими конструкціями, на мою думку, є те, що щось передається: а що саме — прохання/зобов'язання чи річ/можливість — це вже нюанси.

«Відписувати» відрізняється від «заповідати (власність)», на мій погляд, в першу чергу тим, що воно констатує письмову/офіційну передачу. Заповісти (власність), теоретично, можна і на словах — наприклад, якщо суспільство на певному етапі свого розвитку (чи певна спільнота) серйозно ставиться до людського слова, або якщо заповідач просто ще не встиг оформити заповіт юридично, лише на словах повідомивши родичів. Тобто «відписати власність» = «офіційно заповісти власність».

_{Так, «відписувати» не можна використовувати до дії, яку мають зробити нащадки — а-ля «він відписав дочці одружитися протягом року» (точніше, можна, але воно в такому випадку приймає значення просто відповіді в листуванні). Але, на мою думку, це пов'язане не з самою семантикою слова «відписати», а з тим, що письмові передсмертні доручення не мають юридичної сили. Якщо уявити таке суспільство, де передсмертне письмово оформлене слово померлого було б юридично обов'язковим до виконання (не лише в плані передачі майна, а й для якихось інших видів наказів), то в ньому, можливо, можна було б і відписати <дію, яку мають зробити нащадки>.}

_{«Відказувати» і «записувати» в цьому значенні — розмовні.}

«Заповідати», на мою думку, не занадто широке.

Так, воно має різні значення, але невизначеність між:

• «заповідати <якась власність, що перейде нащадкам>» (річ, як правило, описується іменними частинами мови, наприклад — «… ту садибу»);
• «заповідати <якась дія, яку мають зробити нащадки>» (дія, як правило, описується початковою формою дієслова, наприклад — «… поховати на батьківщині», або конструкцією «щоби …», наприклад — «…, щоби ти завжди піклувався про неї»).

— виникає вкрай рідко. Єдина можлива ситуація невизначеності, по-моєму, це коли дія виражена іменними частинами мови, наприклад — «я заповідаю тобі політ на параплані». Чи на мене наклали моральне зобов'язання полетіти на параплані, чи мені в спадок передали можливість полетіти на параплані, за яку вже сплатили авансом? Але, на мою думку, так кажуть вкрай рідко.

Використання конструкції «заповідати <якась власність, що перейде нащадкам>» не є помилковим, незважаючи на наявність паралельної конструкції «заповідати <якась дія, яку мають зробити нащадки>». Спільним між цими конструкціями, на мою думку, є те, що щось передається: а що саме — прохання/зобов'язання чи річ/можливість — це вже нюанси.

«Відписувати» відрізняється від «заповідати (власність)», на мій погляд, в першу чергу тим, що воно констатує письмову/офіційну передачу. Заповісти (власність), теоретично, можна і на словах — наприклад, якщо суспільство на певному етапі свого розвитку (чи певна спільнота) серйозно ставиться до людського слова, або якщо заповідач просто ще не встиг оформити заповіт юридично, лише на словах повідомивши родичів. Тобто «відписати власність» = «офіційно заповісти власність».

_{Так, «відписувати» не можна використовувати до дії, яку мають зробити нащадки — а-ля «він відписав дочці одружитися протягом року» (точніше, можна, але воно в такому випадку приймає значення просто відповіді в листуванні). Але, на мою думку, це пов'язане не з самою семантикою слова «відписати», а з тим, що письмові передсмертні доручення не мають юридичної сили. Якщо уявити таке суспільство, де передсмертне письмово оформлене слово померлого було б юридично непохитним (не лише в плані передачі майна, а й у плані висування наказів), то в ньому, можливо, можна було б і відписати <дію, яку мають зробити нащадки>.}

_{«Відказувати» і «записувати» в цьому значенні — розмовні.}

«Заповідати», на мою думку, не занадто широке.

Так, воно має різні значення, але невизначеність між:

• «заповідати <якась власність, що перейде нащадкам>» (річ, як правило, описується іменними частинами мови, наприклад — «… ту садибу»);
• «заповідати <якась дія, яку мають зробити нащадки>» (дія, як правило, описується початковою формою дієслова, наприклад — «… поховати на батьківщині», або конструкцією «щоби …», наприклад — «…, щоби ти завжди піклувався про неї»).

— виникає вкрай рідко. Єдина можлива ситуація невизначеності, по-моєму, це коли дія виражена іменними частинами мови, наприклад — «я заповідаю тобі політ на параплані». Чи на мене наклали моральне зобов'язання полетіти на параплані, чи мені в спадок передали можливість полетіти на параплані, за яку вже сплатили авансом? Але, на мою думку, так кажуть вкрай рідко.

Використання конструкції «заповідати <якась власність, що перейде нащадкам>» не є помилковим, незважаючи на наявність паралельної конструкції «заповідати <якась дія, яку мають зробити нащадки>». Спільним між цими конструкціями, на мою думку, є те, що щось передається: а що саме — прохання/зобов'язання чи річ/можливість — це вже нюанси.

«Відписувати» відрізняється від «заповідати (власність)», на мій погляд, в першу чергу тим, що воно констатує письмову/офіційну передачу. Заповісти (власність), теоретично, можна і на словах — наприклад, якщо суспільство на певному етапі свого розвитку (чи певна спільнота) серйозно ставиться до людського слова, або якщо заповідач просто ще не встиг оформити заповіт юридично, лише на словах повідомивши родичів. Тобто «відписати власність» = «офіційно заповісти власність».

_{Так, «відписувати» не можна використовувати до дії, яку мають зробити нащадки — а-ля «він відписав дочці одружитися протягом року» (точніше, можна, але воно в такому випадку приймає значення просто відповіді в листуванні). Але, на мою думку, це пов'язане не з самою семантикою слова «відписати», а з тим, що письмові передсмертні доручення не мають юридичної сили. Якщо уявити таке суспільство, де передсмертне письмово оформлене слово померлого було б юридично обов'язковим до виконання (не лише в плані передачі майна, а й для якихось інших видів наказів), то в ньому, можливо, можна було б і відписати <дію, яку мають зробити нащадки>.}

_{«Відказувати» і «записувати» в цьому значенні — розмовні.}

«Заповідати», на мою думку, не занадто широке.

Так, воно має різні значення, але невизначеність між:

• «заповідати <якась власність, що перейде нащадкам>» (річ, як правило, описується іменними частинами мови, наприклад — «… ту садибу»);
• «заповідати <якась дія, яку мають зробити нащадки>» (дія, як правило, описується початковою формою дієслова, наприклад — «… поховати на батьківщині», або конструкцією «щоби …», наприклад — «…, щоби ти завжди піклувався про неї»).

— виникає вкрай рідко. Єдина можлива ситуація невизначеності, по-моєму, це коли дія виражена іменними частинами мови, наприклад — «я заповідаю тобі політ на параплані». Чи на мене наклали моральне зобов'язання полетіти на параплані, чи мені в спадок передали можливість полетіти на параплані, за яку вже сплатили авансом? Але, на мою думку, так кажуть вкрай рідко.

Використання конструкції «заповідати <якась власність, що перейде нащадкам>» не є помилковим, незважаючи на наявність паралельної конструкції «заповідати <якась дія, яку мають зробити нащадки>». Спільним між цими конструкціями, на мою думку, є те, що щось передається: а що саме — прохання/зобов'язання чи річ/можливість — це вже нюанси.

«Відписувати» відрізняється від «заповідати (власність)», на мій погляд, в першу чергу тим, що воно констатує письмову/офіційну передачу. Заповісти (власність), теоретично, можна і на словах — наприклад, якщо суспільство на певному етапі свого розвитку (чи певна спільнота) серйозно ставиться до людського слова, або якщо заповідач просто ще не встиг оформити заповіт юридично, лише на словах повідомивши родичів. Тобто «відписати власність» = «офіційно заповісти власність».

«Відказувати» і «записувати» в цьому значенні — розмовні.

«Заповідати», на мою думку, не занадто широке.

Так, воно має різні значення, але невизначеність між:

• «заповідати <якась власність, що перейде нащадкам>» (річ, як правило, описується іменними частинами мови, наприклад — «… ту садибу»);
• «заповідати <якась дія, яку мають зробити нащадки>» (дія, як правило, описується початковою формою дієслова, наприклад — «… поховати на батьківщині», або конструкцією «щоби …», наприклад — «…, щоби ти завжди піклувався про неї»).

— виникає вкрай рідко. Єдина можлива ситуація невизначеності, по-моєму, це коли дія виражена іменними частинами мови, наприклад — «я заповідаю тобі політ на параплані». Чи на мене наклали моральне зобов'язання полетіти на параплані, чи мені в спадок передали можливість полетіти на параплані, за яку вже сплатили авансом? Але, на мою думку, так кажуть вкрай рідко.

Використання конструкції «заповідати <якась власність, що перейде нащадкам>» не є помилковим, незважаючи на наявність паралельної конструкції «заповідати <якась дія, яку мають зробити нащадки>». Спільним між цими конструкціями, на мою думку, є те, що щось передається: а що саме — прохання/зобов'язання чи річ/можливість — це вже нюанси.

«Відписувати» відрізняється від «заповідати (власність)», на мій погляд, в першу чергу тим, що воно констатує письмову/офіційну передачу. Заповісти (власність), теоретично, можна і на словах — наприклад, якщо суспільство на певному етапі свого розвитку (чи певна спільнота) серйозно ставиться до людського слова, або якщо заповідач просто ще не встиг оформити заповіт юридично, лише на словах повідомивши родичів. Тобто «відписати власність» = «офіційно заповісти власність».

_{Так, «відписувати» не можна використовувати до дії, яку мають зробити нащадки — а-ля «він відписав дочці одружитися протягом року» (точніше, можна, але воно в такому випадку приймає значення просто відповіді в листуванні). Але, на мою думку, це пов'язане не з самою семантикою слова «відписати», а з тим, що письмові передсмертні доручення не мають юридичної сили. Якщо уявити таке суспільство, де передсмертне письмово оформлене слово померлого було б юридично непохитним (не лише в плані передачі майна, а й у плані висування наказів), то в ньому, можливо, можна було б і відписати <дію, яку мають зробити нащадки>.}

_{«Відказувати» і «записувати» в цьому значенні — розмовні.}