«[Заповідати](http://services.ulif.org.ua/expl/Entry/index?wordid=31613&page=1027)», на мою думку, не занадто широке.

Так, воно має різні значення, але невизначеність між:

  * «заповідати *<якась власність, що перейде нащадкам>*» (річ, як правило, описується іменними частинами мови, наприклад — «… ту садибу»);
  * «заповідати *<якась дія, яку мають зробити нащадки>*» (дія, як правило, описується початковою формою дієслова, наприклад — «… поховати на батьківщині», або конструкцією «щоби …», наприклад — «…, щоби ти завжди піклувався про неї»).

— виникає вкрай рідко. Єдина можлива ситуація невизначеності, по-моєму, це коли дія виражена іменними частинами мови, наприклад — «я заповідаю тобі політ на параплані». Чи на мене наклали моральне *зобов'язання* полетіти на параплані, чи мені в спадок передали *можливість* полетіти на параплані, за яку вже сплатили авансом? Але, на мою думку, так кажуть вкрай рідко.

Використання конструкції «заповідати *<якась власність, що перейде нащадкам>*» не є помилковим, незважаючи на наявність паралельної конструкції «заповідати *<якась дія, яку мають зробити нащадки>*». Спільним між цими конструкціями, на мою думку, є те, що *щось передається*: а що саме — прохання/зобов'язання чи річ/можливість — це вже нюанси.

«[Відписувати](http://services.ulif.org.ua/expl/Entry/index?wordid=13353&page=436)» відрізняється від «заповідати (власність)», на мій погляд, в першу чергу тим, що воно констатує письмову/офіційну передачу. Заповісти (власність), теоретично, можна і на словах — наприклад, якщо суспільство на певному етапі свого розвитку (чи певна спільнота) серйозно ставиться до людського слова, або якщо заповідач просто *ще не встиг* оформити заповіт юридично, лише на словах повідомивши родичів. Тобто «відписати власність» = «**офіційно** заповісти власність».

<sub>Так, «відписувати» не можна використовувати до дії, яку мають зробити нащадки — а-ля «він відписав дочці одружитися протягом року» (точніше, можна, але воно в такому випадку приймає значення просто відповіді в листуванні). Але, на мою думку, це пов'язане не з самою семантикою слова «відписати», а з тим, що письмові передсмертні доручення не мають юридичної сили. Якщо уявити таке суспільство, де передсмертне письмово оформлене слово померлого було б юридично непохитним (не лише в плані передачі майна, а й у плані висування наказів), то в ньому, можливо, можна було б і *відписати <дію, яку мають зробити нащадки>*.</sub>

<sub>«[Відказувати](http://services.ulif.org.ua/expl/Entry/index?wordid=12666&page=418)» і «[записувати](http://services.ulif.org.ua/expl/Entry/index?wordid=31392&page=1021)» в цьому значенні — розмовні.</sub>