Правила вживання літери г/ґ/х при запозиченні іншомовних слів на g/h (гакер, гостинг)

Question

Я завжди пишу хостинг (від анг. hosting), хакер (від англ. hacker) і завжди вважав ці слова коректними.

В книзі Волтер Айзексон. Стів Джобс. Біографія засновника компанії Apple можна зустріти слово гакер:

То була гакерська субкультура - з’являлися зломщики, аматори, кіберпанки, пірати чи просто програмісти, а ще - інженери, які не припадали пилом HP.

Лише невелика групка, яку згодом назвали гакерами, втішалися комп’ютерам і називали їх засобами для свободи.

За що переклад був підданий критиці багатьма читачами.

Також в деяких текстах можна зустріти варіант гостинг (не плутати з терміном в покері) і можна знайти правила в правописі, що підтверджують саме таке написання:

Згідно з "Українським правописом" у словах іншомовного походження g і h звичайно передають літерою г, пор.: gallon - галон; handicap - гандикап; habitus - габітус; halo - гало тощо. Лише в деяких словах, запозичених з англійської мови, через посередництво російської мови h передане літерою х (хокей, хол, хобі). Тому англійське hosting слід писати українською мовою з початковою літерою г.

Отже, правильним є написання гостинг.

Чи дійсно правильно писати гакер/гостинг чи все таки варто використовувати звичні варіанти хакер та хостинг?

Answer 1

Ця відповідь переважно стосується слів, які містять h. Для слів, які містять g, дивіться інші відповіді.

---

Also sprach Андрухович:

Наслідувати росіян погано не тільки тому, що їх узагалі бажано ні в чому не наслідувати, але й тому, що в них насправді все непослідовно і плутано.

Так от, чомусь Harry передають як Гарри, а Hagrid - як Хагрид (либонь, варіант "Хєґрід" все ж викликав якісь підозри). Heidegger - це Хайдеггер, а Heinrich - таки Генрих, хоча бідолашний Hemingway - Хемингуэй. Дивовижно, чи не так?

Український фрикативний (глотковий) звук [г] добре відтворює гортанний англійський [h] і дуже добре - фрикативний німецький [h], то чому не скористатися з цієї переваги?

"Український правопис" 2015 року каже таке:

G і h звичайно передаються літерою г: Гельсінкі, Гіндустан, Гренландія, Греція

АЄОА:

В окремих словах англійського походження h передається літерою х: хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін.

І ніхто не знає, за якими ознаками вибирають ці "окремі слова". Іноді до цього списку потрапляє й нещасний, багатостраждальний "хобіт".

Втираючи рясні криваві сльози, зазначу, що передачу [h] через [г] було затверджено у так званому "скрипниківському" правописі 1928 року, а над ним працювали авторитетні мовознавці та літератори (зокрема, А. Кримський, О. Курило, М. Йогансен, М. Хвильовий тощо), а вони таки щось тямили. У 1937 році совєти вирішили, що все це - буржуазний націоналізм (чому би то?) і треба наближати блудну українську мову до вєлікого і могучєго. От і наблизили.

Словом, feci quod potui, нехай ця чудова стаття зробить більше.

Answer 2

Так, дійсно правильно писати гакер і гостинг.

Сторінка кирилізація англійської мови надає такі правила:

Літера g транслітерується або як ґ, або як дж. Літера h транслітерується через г.

Ви правильно помітили, що державна служба інтелектуальної власності України каже наступне: х використовується при запозиченні з російської мови. Якщо ваша мета - запозичити не російське слово з російської мови - можете використовувати х, якщо ж ціллю є пряме запозичення з анґлійської - тоді г.

Для перевірки візьміть слово хан і транслітеруйте його англійською, ви пишете khan, не han. То ж маємо kh, h, g, що відповідають х, г, ґ/дж.

Така ж сама ситуації в івриті. Там є 4 літери: 2 для позначення звука х, одна для позначення звука г, одна для позначення звука ґ. При транслитерації вони не користуються для h i g літерами, що позначають звук х, так само, як і українці, користуються літерами, що позначають звуки г, ґ і дж.

Причина в тому, що h в анґлійській - гортанний звук, як і г в українській. Тобто, насправді саме г ближче до h, а не х (в російській просто немає гортанного звука для передавання цього звуку, тому взяли найближчий до h).

Answer 3

Я не є мовознавцем. Однак запустив google translate і обрав команду Прослухати:

hack

hosting

Цю ж процедуру повторив зі словником ABBY Lingvo (в англо-російському напрямі перекладу можна прослухати звучання слів).

В жодному із перелічених випадків я не почув "Г".

Тож, можливо, не треба міряти все однією міркою. Адже, якщо в оригіналі звучить "Х", то нехай буде "Х". І теж саме з "Г".

Answer 4

Ця відповідь переважно стосується слів, які містять h. Для слів, які містять g, дивіться інші відповіді.

---

Правильно: гакер і хакер (подвійний правопис), голдинг і холдинг (подвійний правопис), гостинг, гостел, гінді, хобі, хокей, хол, Хемінгуей, хобіт/гобіт - не зрозуміло.

---

Олександр Авраменко, доцент Київського університету Б. Грінченка в своєму відео Хакер чи гакер - експрес-урок дає наступне пояснення:

Не правильно вживати хостел, хінді, правильно: гостел, гінді.

Лише для хакер та холдинг, які давніше освоєні українською мовою у формі хакер та холдинг дозволено подвійний правопис. Науковці із Інституту української мови все ж радять надавати перевагу написанню з г.

В правописі читаємо, що:

В окремих словах англійського походження h передається літерою х: хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін.

Які інші слова входять в цей список і за якою ознакою вони сюди потрапляють - не зрозуміло.

Answer 5

Це радше відповѣдь на Чому зараз почали писати Гоґвортс, а не Хогвартс? і з нахилом переважно про h, хоча g теж тут згадано побіжно, бо в совєтські часи ця буква ґ була прибрана, тому часто в правилах з h. Тому і однак, гадаю, вона пасуїть і тут, бо тези збѣжні і наведені всѣ загальні правописи чи норми.

Тобто це радше крик тим, хто чому-сь безарґументовано висловюїть, шчо ранѣше було гинакше.

 

_{Запитник}

Чому зараз почали писати Гоґвортс, а не Хогвартс?

Ліцензійний український переклад першої книги Гаррі Поттер і філософський камѣнь — де, волосне, і ся зустрѣчаїть вперше слово Гоґвортс — від видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га побачив свѣт шче в 2002 роцѣ, шчо на де-сь 5 років пізнѣше оріґінала. Це аж-но де-сь 20 років, шчо, як на мене, досить відчутний помѣжок часа і явно не зараз. Українська Вікіпедія, котру ви й навели, просто зафіксила ций факт.

_{Запитник}

Якщо послухати оригінал абсолютно чітко чутно Хогвартс

Гинше слово, шчо стоїть буквально на обкладинцѣ: Гаррі, шчо в оріґіналѣ Harry, де українська послѣдовно передаїть вимову h, а московська — нѣ.

_{Запитник}

Це якісь нові правила транслітераціі?

Як-шчо про передачу:

• h як г, то не нові, бо так було завжди;
• g як ґ, то так було не завжди, хоча би через один факт — в совєтські часи букву ґ було прибрано з абетки, наслѣдки котрого відчувати ймуть і наступні правописи, а саме: слабкі правила стосовно ґ, а також в де-котрих правилах не повернули ґ, наприклад про апостроф.

Це дуже нагадуїть менѣ Відмінювання прізвищ із закінченням ко, де питаннє теж підносить, шчо ранѣше такого не було, хоча так було завжди. Повторимо те саме, але з h?

Всѣ доступні наразѣ широкому загала правописи можна отримати на Метѣ, де добрі або нѣ люди зібрали і упорядковали. Теж почну з новѣтнїх часів.

2019 § 122

4. Звук [h] передаємо переважно буквою г: гандбо́л, герба́рій, гі́нді, гіпо́теза, горизо́нт, го́спіс, го́спіталь, го́мус; Га́рвард, Ге́льсінкі, Гіндуста́н; Ганніба́л, Ге́йне, Гора́цій; Люфтга́нза. За традицією в окремих словах, запозичених з європейських та деяких східних мов, [h] і фонетично близькі до нього звуки передаємо буквою х: брахма́н, джиха́д, моджахе́д, хано́м, харакі́рі, хіджа́б, хо́бі, хоке́й, хол, хо́лдинг, шахі́д; Алла́х, Ахме́д, Муха́ммед, Сухро́б, Хакі́м, Хаммура́пі та ін.

Як можите побачити: переважно г — тобто це основна передача, а за традіцією і фонетічно близькі до нього звуки через х. Старѣші правописи мати ймуть де-сь подібну структуру. Однак, як гадаїте, скільки тривати йме згадана традіція?

2015 § 87¹
2012
2007
2003
1997
1993
1960 § 91²
1945 § 90
1934 § 76³
1933

^{[номер абзаца]}

^[1] g і h звичайно передаються літерою г: авангард, агітація, агресор, гвардія, генетика, гімнастика, гоніометр, грандіозний, графік, грог, ембарго, лінгвістика, міграція; гандбол, гегемонія, гектар, гербарій, герцог, гінді (мова), гіпотеза, горизонт, госпіталь, гугенот, гумус; Гаага, Гавана, Гавр, Гарвард, Гаронна, Гвінея, Гельсінгфорс, Гельсінкі, Гіндустан, Гренландія, Греція, Йоганнесбург, Люксембург; Ганнібал, Гейне, Гете, Гізо, Гомер, Горацій, Горн, Гюго, Магомет.

^[2] У деяких словах, які в іноземних мовах мають на початку h, відповідно до української вимови г не пишеться, напр.: а́рфа, іпохо́ндрія, істері́я, істо́рія, омо́нім.

^[3] В окремих словах англійського походження h передається літерою х: хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін.

Примѣтки

1. Без другого абзаца.
2. З другим абзацом.
3. Без другого і третього абзаца.

Певна примѣтка ся стосуїть і старѣших правописів, допоки не буде нова певна примѣтка. Де-котрі правописи можуть мати гинші приклади або гиншу структуру їх, але са́ме правило при цьому сформуловано точнѣсінько однаково або має таку саму суть. Як-шчо параґраф не вказаний, тоді він такий самий, як і в новѣшого.

 

1928 § 55

Чуже h передаємо нашим г, щождо чужого g, то в новіших запозиченнях його треба передавати через ґ, у запозиченнях же засвоєних давніше, особливо з грецької мови, віддаємо нашим г (порівн. § 54): Англія, газ, газе́та, га́ма, гегемо́нія, гецеало́гія (ло́гіка…), генера́л, геній, геогра́фія (грама́тика, програ́ма, грамофо́н, діягра́ма, гра́фіка, грам, кілогра́м…), Герма́нія, гігіє́на, гімна́зія, гіпс, гра́дус, граф, Гру́зія, гру́па, дифто́нг, егої́зм, організа́ція, педаго́г, Ри́га, траге́дія, фігу́ра й ін., але аґе́нт, аґіта́ція, аґроном, Араґо́нія, бра́внінг, Брю́ґґе, Гамбурґ, Геґель, гіда́льґо, гуґено́ти, Гюґо́, ґарантія, Ґаро́нна, ґва́рдія, Ґвіне́я, Ґе́ргард, Ґе́те, Ґеттінґен, ґібелі́н, ґірля́нда, ґля́вберова сіль, ґлядія́тор, ґнайс, Ґо́льфштром, Ґрана́да, ґрандіо́зний, Ґріґ, ґу́ма, Ґустав, дириґе́нт, елеґа́нтний, інтеліґе́нт, лінґві́ст, міґра́ція, Чіка́ґо і т. ін.

1925, 1892 такого правила взагалѣ не мають, хиба що треба вишуковати в прикладах гинших правил, наприклад Гейне і Гайне, що від Heine. Шчо недивно, бо в цьому потреби справдѣ немає, як-шчо знати лише українську, а не також московську, де г мала (і має в де-котрих говорах, як-шчо зберегли ся) таку саму вимову, шчо і українська, але в певний час внормовало ся назад як ґ, тому там h може передавати ся різними способами. Наприклад болґарська такої проблеми не маїть, тому там сістематічне і очѣковане Хари.

Підсумуймо? Передача h в г завжди була основною, а в х — завжди було винятком і появило ся лише в совѣтські часи шчонайдавнѣше після 1945, коли була неприхована політіка зближення мов, ось наприклад витяги з передмови правописа 1960:

Однак від часу попереднього видання «Українського правопису» у ряді правописних моментів, спільних для української і російської мов, виникла певна неузгодженість, яку тепер, після опублікування «Правил русской орфографни и пунктуации», можна усунути.

…

У новому виданні «Українського правопису» усунені розбіжності в спільних моментах українського й російського правописів

…

У тих моментах, які за їх природою є спільні з іншими мовами (розділові знаки, правопис великих і малих літер, написання разом і окремо), забезпечити єдність з правописами братніх народів Радянського Союзу, особливо — російського, орієнтуючись на останній проект Державної комісії.

Окремо можна також згадати шчонайменше (sic!) паспортну транслітерацію 2010 року, де передача г в h (перед де-котрими буквами як gh) i ґ в g.

Тобто заява про яку-сь новизну транслітерації чи правила сама по собі абсурдна.

_{Запитник}

Якщо послухати оригінал абсолютно чітко чутно Хогвартс

Повернѣмо ся до цього. Тут пропушчено одне чи два слова — [субєктівно] менѣ. Це вже вѣдносно вѣдомий факт, шчо певний слухач сприймаїть невѣдомі звуки через свою прізму, в тому числѣ через свою основну мову, про шчо відносно нормально могли розказати Твоя підпільна гуманітарка ві Хемінгуей чи Гемінґвей.

Так само мовник може мати вплив своєї основної мови чи говірки, через шчо маїмо явишче як акцент. Тому мови мають ортоепічні стандарди, наприклад Hogwarts це [ˈhɒɡwɔːrts], і лише звідси розбирати вимову двох мов, про шчо тут вже було неодноразово, наприклад: Правила вживання літери г/ґ/х при запозиченні іншомовних слів на g/h (гакер, гостинг), Генрі чи Хенрі?, Геловін, Хеловін, Хеллоуїн ітд. [Редаґуйте цю частину, як-шчо я шчо-сь пропустив].

Де-шчо іронічно, але шче один факт, котрий указуїть на де-шчо вашого чітко чутно — чомусь просуваїте запис са́ме Хогвортс, а не очѣкований за їхньою вимовою Хогуортс, де w маїть бути записаний як у, шчо як в болґарів і в словѣ Хемінгуей.

Як-шчо ж байдуже на правописні мови і дбаїте про вимову, то за мѣжнародним фонетічним алфабітом маїмо наступне:

• Анґлійське тверде g і ґ мають стандардну вимову [g] і тут жодних суперечок. Як-шчо суперечка яка-сь і існуїть, то лише про потребу такої букви і звука, а це вже геть гинша тема. Зазначу, шчо навѣть коли прибрати букву, то однаково маїмо ві вимовѣ як алофон до к: якби [яґби], вокзал [воґзал] ітд.

• Анґлійське h це [h] чи не вимовяти ся. В першому випадку це прямий глухий відповѣдник до г, шчо є [ɦ] і котрому українцевѣ, чого не сказати про де-котрих, вимовити геть легко, як-шчо попросити виговорити пошепки слова з г, бо тоді не використовуїмо, волосне, голосові звязки, шчо дають ѕвінкість. Можу порадовати і водночас засмутити прихильників х — h в де-котрих говорах перед [j] можить ставати шчо-сь мѣж затишші і хіть, можна навѣть спробувати описати як глухий й, а так це [ç], нп. human [ˈ(ç)ju̟ːmən], [ˈ(ç)ju̟ːmn̩]. Засмучую тим, шчо г перед й теж стаїть гиншим звуком: бѣгти > бѣгйу > бѣжу.¹

  Примѣтка

  1. Ради справедливостї, тут від ґ, як в анґлійській тверде g проти мякого, і деафрікація. Бо якби там була відпочатку [ɦ], то було би радше [ʝ].

   

• Залишило ся х [x], котрого стандардна анґлійська утратила і записуїть переважно будь-яким чином, нп. (старий запис) gh як в lough, ch як в techno, kh в khan ітд, а h опиняїть ся лише в тих випадках, коли повністю копіюїть транслітерацію чи запис латіницею з гиншої мови, шчо, звѣсно не є доводом, бо з таким успѣхом можна бороти ся за еспанське j в marijuna. Також можна зазначити очевидне: в шепоті г і х мають різну вимову.

Як вже зрозумѣло, анґлієць, як-шчо його говірка не зберегла ций звук, не зможить легко вимовити х. Так само робить і зворотньо, мовник, котрий маїть в мові х і ґ, але не г чи h — не зможить їх легко вимовити. До того ж, певна частина українцѣв своєго часу знали непогано нѣмецьку, а тому могли використати всѣ згадані букви, нп. в Гохберґ, шчо від Hochberg.