"Речами" чи "речима"? Як відмінювати?

Question

Як все-таки правильно в орудному відмінку? У словниках (kyiv dictionary, горох) стоїть "речами". На форумі натрапила на нічим не підкріплене правило про парні і непарні речі. Так само цікавить, чому "плечі" в орудному відмінку збереглися як "плечима".

Answer 1

Йдеться, дійсно, про залишки двоїни.

У відповіді на запитання Чи вживається двоїна в сучасному мовленні? згадується:

Типові приклади вживання двоїни у сучасній українській:

[…]

5. парні іменники в Орд. відмінку: очима (проста множина очами)

Слушним є уточнення: хоча речі не є природно-парним предметом як-то очі, плечі, часто у практичному мовленні йдеться про "лише декілька речей" (але не всі), отже, форма двоїни може розповсюджуватися на паукальне число (декілька речей).

Answer 2

_{Авторка запитання}

Як все-таки правильно в орудному відмінку?

Слово рїч входить в третю відміну, бо жїночого роду на шипячий приголосний, гісторично на -ĭ.

_{Правопис 2019 → Ⅱ. Правопис відмінюваних закінчення → Іменник → Ⅲ відміна}

§ 96. Множина

4. В орудному відмінку множини вживаємо закінчення -ями (після шиплячого — -ами): ві́дповідями, вíстя́ми, гера́нями, костя́ми (рідко кістьми́), о́сями; ноча́ми, по́дорожами, со́мішами.

Тому речами, тобто згадані вами словники вказали правильно. Правило зміни і на е опущено, бо це гинша тема.

Цїкаво, що тут згадано кістьми, але то такий орудний множини для іменників на основи -r, -ĭ: [давнеруська] дьньми, каменьми, матерьми, гостьми ітд. Таке, справдї, досї вживано як парабіжна форма, втч. в словниках: ворітьми, гістьми, грудьми (грудями), кіньми, слізьми, свиньми ітд. Не дивно, що можна зустрїти і річми:

_{Котляревський: Енеїда}

62. Юнона, козир молодиця,
    Юпитеру не піддалась;
    Бо знала, що стара лисиця
    На всякі штуки удалась, —
    Сказала: „о очей всіх світе,
    „Старий Олимпський Єзуїте!
    „З медовими річми сховайсь,
    „Уже мене давно не любиш,
    „А тільки пяний і голубиш…
    „Одсунься геть  —  не підсипайсь.

---

_{Авторка запитання}

На форумі натрапила на нічим не підкріплене правило про парні і непарні речі.

Усталений термін цего явища: двоїна. Некоректно називати парні, бо шїсть, вісїм — теж парні, а три — непарне, але може бути частиною двоїни.

Гісторично, закінчення в згаданому випадку є -ьма, але оскільки шипячі частково ствердїли, то ь або замінюїть ся на и, або геть зникає, тому маємо речима. Також може бути річма, але вжиток не бачу, хоча подібне слово нічма — має і записано в словнику:

_{Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.}

НІЧ

9. ні́чма — «уночі»

Однак з часом з різних причин двоїна:

• зникла, досі [локально] існує або можливо якось ся видозмінила,
• замінила стару множину, наприклад очі проти ока,
• ще одна форма множини, тобто як з речима і речами в загальній розмовній мові.

В підсумку, сучасний стандард української не фіксує двоїну, а деякі збережені форми записує ві винятки або в парабіжні.

---

_{Авторка запитання}

Так само цікавить, чому плечі в орудному відмінку збереглися як плечима.

Слово входить в другу відміну і мішану ґрупу, бо відповідно середнего роду і на -ч. Гісторично в мякій ґрупі з основою на -ŏ.

_{Правопис 2019 → Ⅱ. Правопис відмінюваних закінчення → Іменник → Ⅱ відміна → Б. Множина}

§ 92. Орудний відмінок

В орудному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми.

1. Закінчення -ами (у твердій та мішаній групах), -ями (у м’якій, зрідка в мішаній групах) мають іменники чол. і середн. роду: берега́ми, працівника́ми, товариша́ми, трактора́ми; во́хами, міста́ми, прі́звищами, се́лами, я́вищами; коваля́ми, лікаря́ми, шахтаря́ми; знаря́ддями, місця́ми, обли́ччями, поля́ми, роздорі́жжями, узви́шшями.
2. Закінчення -ми (паралельно з формами на -ами, -ями) мають іменники чол. і середн. роду: гі́стьми (і го́стя́ми), кі́ньми (і ко́нями), чобітьми́ (і чобо́тями, чо́ботами); колі́ньми (і колі́нами), колі́сьми (і коле́сами), крильми́ (і кри́лами).

^{Примітка. Іменники середн. роду óко, плечé мають в орудному відмінку множини закінчення -има: очи́ма, плечи́ма.}

Тобто згідно правил тут лише плечима. Тут, в другому пункту, можна побачити знайме нам -ьми, котре чомусь позначене як -ми, але без прикладу такого — умовно може появити ся після приголосних, котрі зараз завжди тверді чи мякі або частково ствердїли (шипячі і р), а ранїше мали ь. З [неточного] прикладу, бо тут іменник має лише множнину, пригадую хиба що дверми, що від двьрь.

Гісторично, тут закінчення звичне -и (по-сучасному -і) і двоїнна -ема, але через вплив гинших основ як -ŭ, -ā та знайма -ĭ, орудний набув сучасних форм: звичні різні -ами, -ьми і двоїнну -ьма. Подібне стало ся і зі згаданим словом колісьми.

Тут двоїнна форма плечі повністю витїснила множину плеча.