Return to Revisions

##Коротка відповідь

• За правилами відмінювання — протиріч, але підборідь, знань
• Також пропонують варіант — протиріччів

##Довга відповідь

1. Що таке «протиріччя»? Це іменник середнього роду з збірним значенням узагальнення, морфологія якого містить закінчення -я.
2. Такі іменники відмінюються по другому типу відмінювання:
   Правопис закінчень відмінюваних слів → § 45. Поділ на групи → II відміна → 2. М’яка група, прокрутіть до Середній рід:

До м’якої групи належать іменники середн. роду із закінченням -е та -я (без суфіксів -ен-, -ят- при відмінюванні й переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): горе, місце, море, поле; життя, завдання, збіжжя, здоров’я, змагання, знаряддя, листя, обличчя, пір’я, полум’я, сім’я, тім’я.

1. Такі іменники утворюються з попереднім подвоєнням приголосної.

• Окрім випадку, коли подвоєна приголосна вже є;
• Окрім випадку, коли корінь закінчується на губну приголосну -б, -п, -м, -ф, а також -р; у цьому випадку замість подвоєння вживається апостроф: подвір'я

1. Окрім того, при подвоєнні відбувається зсув приголосних:

• -г → -ж: біг → збіжжя, друг → подружжя, дорога → бездоріжжя
• -к → -ч: ректи → протиріччя, лик → обличчя _{(старовинні форми кореня ще й досі впливають на морфологію слова, хоча в чистому вигляді вже не використовуються)}

Тепер, ваше запитання важливо розділити на два:

1. Чи подвоювати приголосну?
2. Чи вживати м'який знак?

З формальної точки зору, відмінювання утворених таким чином іменників відповідає правилам відмінювання другої відміни, м'якої групи, середнього роду.

§ 55. Родовий відмінок

У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), нульове закінчення та -ей.

1. Закінчення -ів (після голосного та апострофа -їв) мають іменники чол. роду та іменники середн. роду на -е, -я: батьків, берегів, вольтів, героїв, друзів, дощів, країв, метрів, омів, підписів, робітників, солдатів, солов’їв, степів, товаришів, школярів; верхів’їв, відкриттів, життів, міжгір’їв, морів, нагір’їв, подвір’їв, полів, покриттів, почуттів, прислів’їв.

2. Нульове закінчення мають усі іменники середн. роду на -о, -е та більшість на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н): бажань, боліт, вагань, верховіть, весіль, відер, вікон, доліт, завдань, засідань, знань, кіл, кілець, коліс, місць, озер, облич, пальт, питань, піддаш, полотен, посилань, прізвищ, роздоріж, серць (і сердець), сіл, слів, сприйнять, хутер, яєць; але: морів, полів (рідше піль).

Тобто, нульове закінчення може містити або не містити м'який знак залежно від того, після якої приголосної воно ставиться.

##Фактичне вживання

Тут складніше, пошук по інтернету дає велику кількість посилань, де дописувачі активно сперечаються. Наприклад, тут.

А у Бібліотеці Вернадського навіть знайшовся матеріал під красномовною назвою зі знаком оклику: Колібаба, Л. «Подружжів і подруж, але не подружь!» (переглянути/скачати тут). Авторка — Лариса Колібаба, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник.

###-ІВ, -ЇВ

На мою думку, спроби встановити правопис з використанням -ів та -їв спричинене перекваліфікацією цих іменників на мішану групу вімінювання.

Той самий сайт Правопис містить містить іншу групу іменників на -й, наприклад, вчитель, край. Вони, насправді, у родовому відмінку множини отримують закінчення -ів та -їв.