Слово «рис» або «риж» індо-іранського походження, споріднене словам пушту wriže і санскриту vrīhi («рис»). Пізніше слово потрапило до грецької мови як óryzon або óryza, потім до латинської як oryza, давньофранцузької ris[4], звідки слово потрапило до української мови ймовірно аж у 19-му столітті через ланцюжок інших європейських мов. Отже, яке найстарше слово «рис» чи «риж»... можливо оба с тих самих часів походження?
1 Answer
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.
РИС «Oryza sativa L.» (ботанічне)
- через російське (рис) і через польське (риж) посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови;
- [серендьонімецька] rīs ([нововерхньонімецька] Reis) походить від [італійська] riso, яке через [середньолатинська] oryza зводиться до [грецька] ὄρυζα, а це останнє через іранське посередництво ([афганістанська] vrižē, [перська] birindž) – до [давньоіндійська] vrīhí- «тс.»;
- буковинські форми [ориз, вориз] походять від [болгарська] ори́з (пор. [румунська] oréz «тс.»), що, як і [македонська] ориз, [сербохорватська]. орѝж, орѝз, зводиться безпосередньо до [грецька] ὄρυζα;
- російська рис, білоруська рыс, польська ryż, чесьја rýže, словацька ryža, сербохорватська рѝжа, ри́жа, ри̑ж, словенська ríž;
Фонетичні та словотвірні варіанти: вориз, ориз «рис»; рижи́сько, рижівка «рисове поле»; рисі́вка, ріж «Oryzopsis Mill.»
Час, на жаль, не вказаний. Але, схоже, ранїше панівним був риж, в тому числї на теренах під Москівщиною. Таку думку підкрїпюють старі словники:
М. Уманець, А. Спілка: Словарь росийсько-український 1893–1898 рр.
Рисъ = риж. С. З. Л. — Вези овес до Парижу, а не буде з вівса рижу. н. пр.
Варто зазначити, що в прикладї згадана приказка:
В. В. Жайворонок: Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 410.
ове́с (зменшене — овесе́ць, овесо́к) […] разом з тим рослина вважалася малопоживною: «Вези овес хоч до Парижу, а не буде з вівса рижу»; вівсяний хліб вважався голодним.
Б. Грінченко: Словарь української мови 1909 р.
Риж, -жу, м. Oryza satira L, рисъ. Ном. № 75S8. Котл. Ен. IV. 67. ЗЮЗО. І. 130.
Як можна побачити, згаданий один письменик і твір, де теж є словничок:
Котляревський: Енеїда
Малороссійскихъ словъ содержащихся въ Энеидѣ, и сверхъ того еще весьма многихъ иныхъ, издревле вошедшихъ въ Малороссійское нарѣчіе съ другихъ языковъ, или и коренныхъ Россійскихъ, но не употребительныхъ.
Рижъ, сорочинское пшено.
Тут сорочинське або ж сарацинське позначає мусульман, не обовязково арабів. Тобто, скорїш за всього, тоді москівська ще не мала слова рис або якщо і було, то геть непоширене.
О. Ізюмов: Російсько-український словник 1930 р.
Рис, бот. – риж, -жу.
А. Ніковський: Словник українсько-російський 1927 р.
Риж, -жу – рис.
Є ще така робота:
С. А. Яценко: Назви продуктів харчування, страв і напоїв" в українській мові XIV – XVII століть
Імовірно, що слово рыжъ (рижъ) «рис» потрапило до української мови саме в староукраїнську добу (засвідчене в 1561 р.): камень рыжу. Воно вжито тільки з єдиним значенням – «зерно, призначене для приготування страв», адже рис в Україні не вирощували. Це підтверджує також виявлена словосполука каша рыжовая: каша рыжовая зъ шафраном (1572). Здебільшого назву відзначено у фонетичній формі рыжъ (1642). Слово через польське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови. У сучасній українській літературній мові функціонує у формі рис, яке є новим запозиченням через російську з тієї ж середньоверхньонімецької мови. У говірках південно-західного наріччя назву вживають у старій формі риж.
Тобто більшість праць наразї поки указують, що риж прибув ранїше, а якщо будить доведено зворотньо, то був щонайменше панівним.
