У CУМі-11 знаходжу такий варіант:
ПАРАНО́ЙЯ, ї, жін. Рідка форма психічного захворювання, що характеризується стійкими маячними ідеями при збереженні формальної логічності мислення.
Однак вже в Орфографічному словнику це слово пишуть без літери й:
параноя - іменник, жіночий рід, неістота, однина і множина.
Останній варіант зафіксований і в безлічі Інтернет-статей, зокрема тут, тут та ін.
То як же правильно: параноя чи паранойя?
Можна ж побачити на тому самому СУМ-11, котрого навели, внизу напис червоним кольором:
Увага! Подане тут оригінальне написання реєстрового слова є застарілим.
Достемено відомо, ну, хоча би повинно здавати ся так через приросток пара~, що слово чужомовного походження. Дивимо в правопис 2015 року відповідного роздїлу:
- I, y (а також u німецького дифтонга eu) в позиції між двома голосними (в іноземній мові) в загальних назвах звичайно не передаються окремим знаком: буєр, конвеєр, лояльний, параноя, плеяда, рояль, саквояж, секвоя, фаянс, феєрверк; але: Гойя, Савойя, Фейєрбах; також майя (народність), фойє.
Окрім правила, навіть приклад має ся: параноя. А новіший правопис 2019 року навіть відкинув непотрібні винятки:
Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а у звукосполученнях [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: бо́єр, є́ті, інʼє́кція, конве́єр, пле́єр, проє́кт, проє́кція, субʼє́кт, траєкто́рія, феєрве́рк, фла́єр, фоє́; круї́з, моза́їка; лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс; Йога́нн; Єйтс, Кає́нна, Ма́єр, Рамбує́, Со́єр, Феєрба́х, Хеєрда́л; Гаї́ті; Юно́на; Го́я, Іса́я, Саво́я, Хая́м.
Взагалї, вставлення й перед йотованими — московський звичай правопису, оскільки е може читати ся як е (карате при э), йо (ее при ё) та є, і аби вказати саме останього способу, додавали й, що також полегшувало відмінювання, тому це розповсюджило ся і на инші йотовані. А пізніше і на українську, котра цього не потребувала, під час совітського поневолення. Ось старіший правопис 1928 року наводе дуже помітні приклади:
Дифтонг eu передаємо через ев: неврастенія, неврологія, невтральний, невтралітет і т. ін., але нім. eu через ой: Нойман (Neumann), Ойтінґ (Euting) і т. iн., також Фоєрбах (Feuerbach).
Тобто з Фоєрбах отримали Фейєрбах. Значну частину таки скасували, але декотрі, як і оце слово, залишило ся в винятках. Хоча проєкт 1999 року подавав всюди таке скасувати:
Не писати зайвої букви й у словах, де його немає в мові-джерелі запозичення: гуаява, мая, фоє.
У мовах-джерелах у цих словах подвійний й не вимовляють і не пишуть: іспанські guayaba, maya, французьке foyer.
«Словник української мови» в 11 томах виданий у 1970-х роках, тому правопис деяких слів може відрізнятися від сучасного.
Його наступних, «Словник української мови» в 20 томах 2010-х років, хоча й не має ще томів зі словами на літеру «П», однак у статті важковиліко́вний містить цитату:
Шизофренія, епілепсія, параноя, прогресивний параліч, маніакально-депресивний психоз — усі ці психічні хвороби є важковиліковними або взагалі невиліковними (з наук.-попул. літ.).
Отже я підтримую відповідь follower, що правильно параноя.
Також додам, що проект правопису 2018 року, мені здається, збирається майже зовсім прибрати з українських слів подвійні йотування (буквосполуки -йя-, -йє-, -йї-, -йю-) — окрім слова війя́ (у значенні «дишель у воловій упряжі»; не плутати зі словом ві́я в значенні «волосинка на краю повіки»). Принаймні він каже, що «букви я, ю, є пишемо: 1. На початку слова, після голосного та після апострофа для позначення звукосполучень й + а, й + у, й + е: я́кість, юроди́вий, єство́; моя́, зна́ю, твоє́; п’ять, м’я́та, в’юн, б’ють, п’ємо́, а також після й у слові війя́ (війю́, на війї́). 2. Після приголосного для позначення його м’якості: дя́дько, лю́ди, оста́ннє, сюди́, ряд, ря́сно, рюкза́к, рюш» — і жодних інших випадків не зазначає. Однак проект 2018 року ще не ухвалено (й можливо, не буде ухвалено зовсім), тому поки що на нього надто зважати не варто.
