На жаль, це поширена помилка. Іноді помиляються навіть найвідоміші письменники. Проте все таки на одну-дві цитати в корпусі з неправильним написанням припадає багато з правильним, наприклад:

  * > Знають за кордоном. //Павло Загребельний «Диво».
  * > Всі рвуться за кордон. //Звідти ж.

«Мова. ДНК нації» не помилилася; проте, на жаль, конкретно [цю її сторінку](http://ukr-mova.in.ua/library/paronimu/zakordon-i-za-kordon) багато хто інтерпретує неправильно, сприймаючи буквально уривок: «Закордон — іноземні країни, чужі землі, зарубіжжя. За кордон — за межі своєї країни.» — і вважаючи, що критерієм вибору між сполученим і відокремленим написанням начебто є зміст, який ми хочемо передати (мовляв, «про закордонні країни — разом, про лінію кордону — окремо»). Це не так.

Насправді обмеженням, що не дає в багатьох випадках писати «за кордон(ом)» разом, є те, що слово «закордон» (у написанні разом), хоча в українській мові й **існує**, але є винятково **іменником** (називного або знахідного відмінку), синонімом до слів «**закордоння**» та «**зарубіжжя**» (а не прислівником) — і тому саме лише воно одне не може виконувати роль обставини місця. А слово «закордоном», відповідно, є тим самим іменником в орудному відмінку — і теж не може бути обставиною місця. Як не можна «поїхати зарубіжжя» (лише «у зарубіжжя») — так і не можна «поїхати закордон» (лише «у закордон», або «за кордон»). Як не можня «перебувати зарубіжжям» (лише «у зарубіжжі») — так і не можна «перебувати закордоном» (лише «у закордоні», або «за кордоном»).

[![Кордон (рубіж) (межа). Закордон (закордоння) (зарубіжжя). «Я поїду за кордон (в закордон)». «Я за кордоном (в закордоні)». «Я приїхав з-за кордону (із закордону)». «Я спілкуюсь із закордоном».](//i.sstatic.net/B1Xay.png)](//i.sstatic.net/B1Xay.png)