Різниця між «хоч» і «хоча»

Question

«Словник української мови» в 11 томах каже, що «хоч» і «хоча» — повні синоніми:

ХОЧ 1, ХОЧА. спол[учник].
<…>
ХОЧ 2, ХОЧА. част[ка].
<…>

Відповідно, вибір між ними обумовлюється винятково милозвучністю (преференціями мовця).

Але ставлячи «хоча» з позицій милозвучності, я іноді ловив себе на думці: «Чи не звучатиме це „хоча“ тут якось дивно (хоч і милозвучно)?» А нещодавно взагалі натрапив на випадок, коли «хоча» видається мені зовсім недоречним:

[Обговорюючи різні варіанти:]
Так користувач хоч зможе <…>, а так — [взагалі] не зможе нічого.

Хоча додавання «а» перед «зм» видається навіть милозвучнішим (чи принаймні обидва варіанти мають бути прийнятними з точки зору семантики) — мені оте «так користувач хоча зможе…» видається неприйнятним. Це особисте викривлення сприйняття — чи «хоч» і «хоча» справді неповні синоніми, а словник помиляється?

Answer 1

В поданому Вами прикладі хоч є часткою, а саме видільною (чи підсилювально-видільною). Про це, наприклад, каже сайт "Офіційний сайт української мови":

Частки, які надають окремому слову чи групі слів певного смислового відтінку (присловесні частки), за значенням є такі:

а) підсилювально-видільні — вживаються для підсилення або виділення окремих слів у реченні: навіть, тільки, лише {лиш), всього-на-всього, хоч, хоча б, принаймні, аж, же (ж), -таки, -то, все, ще, вже, вже й, і, та, собі, о, ой.

Як бачимо, такої частки, як хоча, немає, вона існує лише в поєднанні з б, тобто хоча б. Тому в цьому реченні хоч можна замінити на хоча б.

Аналогічно пише, до прикладу, "Вікіпедія" або ж сайт "Правила української мови".