16

Олександр Пономарів у книзі «Культура слова: мовностилістичні поради» (2008) стверджує:

Мати рацію, а не бути правим

<…пропущено два абзаци на захист виразів «мати рацію» та «твоя/ваша правда», що жодних заперечень у мене не викликають…>

Натомість прихильники зближення мов обстоювали та обстоюють калькований російський вислів ви праві, хоч основними значеннями слова пра́вий у нашій мові є «справедливий, праведний, безгрішний, невинний», а не «слушний». Ще менше пасують до згаданого фразеологізму омонім пра́вий (протилежне поняття до лівий) та омограф прави́й «рівний, прямий»: «Рубайся, дерево, криве і праве» (Номис).

Отже, повноцінними українськими відповідниками російського вислову Вы (ты) правы (прав) є Ви (ти) маєте (маєш) рацію; Ваша (твоя) правда. Варіантові Ви (ти) праві (правий) віддають перевагу ті, які дякують Вас (замість вам), заключають (замість укладають) угоди, голосують за змішану (замість мішану) виборчу систему, вимовляють свої прізвища Алексєєнко, Кра́вець, Логвін, Пєхота, Кутовой (замість нормальних Олексієнко, Краве́ць, Логвин, Піхота, Кутовий).

Наскільки це правда? Чи справді вираз «ти правий» (у значеннях: «твоя правда», «ти маєш рацію») є росіянізмом і нерекомендованим до вжитку?

16

Maksymus у блозі ua-etymology показує численні приклади використання «ти правий» в українській літературі:

  • Франко: Ви праві, що поки що серйозної праці й системи в нім не видко.
  • Драгоманов: І хоч, певно, Ви праві психологично, а я правий і юридично, — бо міг би Вам доказати детально…
  • Винниченко: От я й хочу вам сказать, що ви праві.

(Я наводжу три, але їх там більше — не кажучи про ті, що можна власноруч познаходити на Google Books: 1, 2, 3.)

Дехто може заперечити, мовляв, застосовувати «ти правий» / «Ви праві» можна, але лише коли ми кажемо про справедливість (тобто правильність думок і вчинків людини в цілому, особливо щодо інших людей), а не про слушність (тобто раціонільність її думки чи вчинка в конкретному випадку). Але межа видається мені доволі хиткою, бо навіть саме слово «справедливий» можна застосовувати щодо слушності в конкретній ситуації, кажучи «твоя думка справедлива»:

  • Якою міцею теоретичної думки <…> треба було владати, щоб <…> відзначити справедливу думку від непевних практичних заходів <…>. //Михайло Павлюк «Михайло Петрович Драгоманов, 1841–1895: його юбілей, смерть, автобіографія і спис творів» (1896).
  • Думка ся не зовсїм справедлива. //Іван Линниченко «Суспільні верстви Галицької Руси XIV-XV в.» (1899).
  • Ся думка була зовсїм справедлива. //З перекладу роману «Жерміналь» Е. Золя в українському журналі (1904).

Єдине, що мене непокоїть із даним виразом — це те, що кажучи «ти правий» у значенні «ти маєш рацію», я майже завжди підсвідомо ставлю наголос на останній склад. А «пра́вий» у мене дійсно асоціюється лише зі справедливим у глобальному сенсі (а не слушним у конкретній ситуації). Тим не менше наголоси то є доволі нечітка річ: он Ніковський (1927) та Андрусишин і Крет (1955) кажуть, що пра́вий — справедливий, а прави́й — протилежний до лівого або прямий, у той час як той же О. Пономарів, можливо, слідуючи Грінченку (1909), Кримському та Єфремову (1933) чи СУМ-11 (1976), стверджує, що пра́вий — справедливий або протилежний до лівого, а прави́й — прямий, при цьому Уманець і Спілка (1896) в усіх випадках «а» наголошують.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.