12

Як треба писати фрази (разом чи окремо)?

Олег перебуває за кордоном / закордоном.
Остап поїхав за кордон / закордон.

Я вважав, що окремо.
Але мені, посилаючись на сторінку «Мова. ДНК нації», пояснюють:
— Тут якраз можна «закордоном», бо маються на увазі зарубіжні країни.
Тобто, виходить, можна обидва варіанти?
І ще потім:
— Є кордон чогось у значенні межа — тоді окремо; а це місце перебування узагальнене — тому й разом.
Тобто, виходить, можна лише разом?
Подивився в корпусі — наче й правда:
Вони обидві вже по кілька разів були закордоном, відпочивали з батьками і на Багамах, і в Греції, і в Іспанії… //Всеволод Нестайко «Супер „Б“ з „фрикадельками“».
Так от: або поміщики — тоді їдьмо закордон <…>. Або ж з комедіями раз на завжди покінчить: робити. //Володимир Винниченко «Чесність з собою».

То як правильно?

17

На жаль, це поширена помилка. Іноді помиляються навіть найвідоміші письменники. Проте все-таки на одну-дві цитати в корпусі з неправильним написанням припадає багато з правильним, наприклад:

  • Знають за кордоном. //Павло Загребельний «Диво».

  • Всі рвуться за кордон. //Звідти ж.

«Мова. ДНК нації» не помилилася; проте, на жаль, конкретно цю її сторінку багато хто інтерпретує неправильно, сприймаючи буквально уривок: «Закордон — іноземні країни, чужі землі, зарубіжжя. За кордон — за межі своєї країни.» — і вважаючи, що критерієм вибору між сполученим і відокремленим написанням начебто є зміст, який ми хочемо передати (мовляв, «про закордонні країни — разом, про лінію кордону — окремо»). Це не так.

Насправді обмеженням, що не дає в багатьох випадках писати «за кордон(ом)» разом, є те, що слово «закордон» (у написанні разом), хоча в українській мові й існує, але є винятково іменником (називного або знахідного відмінку), синонімом до слів «закордоння» та «зарубіжжя» (а не прислівником) — і тому саме лише воно одне не може виконувати роль обставини місця. А слово «закордоном», відповідно, є тим самим іменником в орудному відмінку — і теж не може бути обставиною місця. Як не можна «поїхати зарубіжжя» (лише «у зарубіжжя») — так і не можна «поїхати закордон» (лише «у закордон», або «за кордон»). Як не можня «перебувати зарубіжжям» (лише «у зарубіжжі») — так і не можна «перебувати закордоном» (лише «у закордоні», або «за кордоном»).

Кордон (рубіж) (межа). Закордон (закордоння) (зарубіжжя). «Я поїду за кордон (у закордон)». «Я за кордоном (у закордоні)». «Я приїхав із-за кордону (із закордону)». «Я спілкуюсь із закордоном».

-1

На жаль повинен не погодитися із відповіддю вище. Потрібно розрізняти прислівники із префіксами і іменники, які мають з прислівником спільний корінь. Одною із головних ознак прислівника є те, що він є НЕЗМІННОЮ частиною мови! Отже більшість прикладів із картинки вище (закордону/ом/і) не стосуються прислівника "закордон" узагалі, тому що вони, дійсно, є іменниками. "Закордон" може бути прислівником не зважаючи на те, чи є відповідне слово в іншій частині мови. Такі слова, як "пора", "шкода", "жаль"... залежно від змісту можуть бути як прислівниками, так і іменниками. Дуже мало в українській мові є прислівників розряду місця (відповідають на питання де?, куди? звідки?), які б мали префікс "за". Єдиний приклад, який спадає на думку - "заміж". "Муж" - іменник-> "заміж" - прислівник-> "заміжжя" - знову іменник. Так само "кордон" - іменник-> "закордон" - прислівник-> "закордоння" - знову іменник. Мова не є набором готових складників, а радше набором правил які допомагають мову творити. Слово "закордон" може бути прислівником тому, що не існує (я не знаю такого) правила, яке б забороняло нам створити такий прислівник.

  • 1
    В українській мові немає прислівника «закордон». Лише (розмовний) іменник. В тому-то й справа. – Sasha Jul 31 '17 at 16:04
  • 3
    Автори «Мова. ДНК нації» підтримують мою позицію. Можу надати посилання на їхні коментарі в Facebook. Довести свою позицію Ви можете лише одним чином — продемонструвавши (хоча б один) словник, що відмічає «закордон(ом)» як прислівник. – Sasha Jul 31 '17 at 16:07
  • Тобто, якщо постфактум інтерпретувати вже написане кимось «я поїду закордон», то інакше, ніж, що «закордон» — прислівник, інтерпретувати не вийде. Але річ у тім, що наразі нормами не дозволено так писати (лише «я поїду за кордон»). Може, колись норми послаблять. – Sasha Jul 31 '17 at 16:10
  • Я б особисто на місці украдачів словників / мовознавців додав би прислівники «закордон» і «закордоном» (адже, як на мене, вони справді звучать і сприймаються, як цілі слова) — але вони пішли шляхом редукціонізму (якщо комбінація прийменника «за» з іменником «кордон» і розмовний іменник «закордон» покривають всі сенси — то нема сенсу додавати ще й прислівники «закордон» і «закордоном»). – Sasha Aug 1 '17 at 7:26
  • Я вірю, що зараз такого прислівника в українських словниках немає, але жоден словник ні не випереджає, ні навіть не встигає за живою мовою. Ну а мова писана не є тотожною мові розмовній. В українській мові є постфікс "ся", який ми записуємо вкінці слова, в західних діалектах він може стояти окремо перед словом, в інших західних слов'ян "ся" може писатися завжди окремо. Різниця лиш в традиції написання, яка не є мовою сама по собі. Порівняйте "у горі накопичуються вулканічні гази" і "у_горі летить літак". Значення не зміниться від того, як писати. – Юрій Гладьо Aug 1 '17 at 7:36

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.