9

У творі "Колгосп тварин" Джорджа Орвелла у перекладі Івана Чернятинського (видавництво "Прометей") зустрів велику кількість незвичних слів та написань, зокрема:

З анґлійської мови переклав ІВАН ЧЕРНЯТИНСЬКИЙ

Ґ. ОРУЕЛ ВИДАВНИЦТВО «ПРОМЕТЕЙ»

Наголовок оригіналу: George Orwell, Animal Farm, 1945

Авторизований переклад з анґлійської мови. Права українського перекладу застережені за видавництвом. Окладинка: М. Григоріїв.

В передмові видавництва цікавим є такий фрагмент:

Це ціла когорта інтеллєктуалістів різних національностей. Між ними письменники, політики, революціонери. Це ті «бунтарі» проти совєтського «міту», для яких точкою вихідною є не капітуляція чи культ назадництва, але боротьба за поступ. Між ними багато прихильників нашої справи. Якщо йде про Оруела, то читач зможе сам ствердити з передмови його ідейну спорідненість з наймолодшим прогресивним українством.

Питання, що виникли під час читання:

  1. Вперше зустрічаю напис анґлійської, що це за правопис чи правило?
  2. Що означає совєтського «міту» (міфу?) і чому совєтського (радянського?).
  3. Що означає назадництво і чи є воно нормативним в сучасній українській мові? ("У своїх маніфестах «авангардівці» виступали проти «назадництва» й відсталості, але в творчій практиці були еклектиками" - джерело, і тут назадництво стоїть в лапках).
  4. Чому ОруелВікіпедії вживаються варіанти Орвелл та Орвел) і Ґ. (невже Ґеорґ)?
  5. Чи є стиль перекладу унікальним для конкретно видавництва Прометей (враховуючи історичний контекст) чи подібний стиль зустрічається ще десь?

Можливо, деякі питання є сенс виділити як окремі питання, але, оскільки я не знаю, чи є прямий зв'язок між ними, то поки задаю їх всі разом.

  • Щодо Ґеорґ, то це варіант транслітерації цього імені українською. Але взагалі для української мови більш характерним є саме транскрибування іншомовних імен, тобто мало би бути Джьордж – piznajko Mar 9 '17 at 13:50
  • Думаю що на більшу частину питань можна відповісти виходячи з того що видавництво "Прометей" працювало у Мюнхені, а звідси використання (швидше за все) Харківського правопису (Вікіпедія каже що саме його використовує діаспора uk.wikipedia.org/wiki/…). – Artemix Mar 9 '17 at 14:44
  • Щодо "міту" див. ukrainian.stackexchange.com/q/438/36 – Nash Bridges Mar 9 '17 at 14:45
  • про совєтський тут висвітлюється, наприклад day.kyiv.ua/uk/blog/suspilstvo/… @Artemix якщо точніше, то видавництво працювало в Новому Ульмі, а не в Мюнхені; – Miroshko Mar 10 '17 at 9:33
17

Ви ж розумієте, що в 1945 році Орвелл не міг бути виданим ні у видавництві «Політвидав України», ні у видавництві «Наукова думка», тому логічно, що правописні норми, до яких ми звикли в УРСР "трохи" відрізнялися від тих, якими послуговувалися наші земляки у еміграції.

Перекладач “Колгоспу тварин” Ігор Чернятинський (Шевченко Ігор Іванович) народився у еміграції (був сином члена уряду УНР), навчався в Українському вільному університеті у Мюнхені, працював викладачем Каліфорнійського, Мічиганського, Колумбійського і Гарвардського університетів.

Отже логічно, що мова книжки "трішечки" відрізнялася від тієї до якої ми звикли, також у видавництві "Прометей" не було редакторів, завдання яких полягало у втіленні програми по "сближению русского и украинских языков"...

Цей стиль не є унікальним для "Прометея", цей стиль спільний для всієї емігрантської літератури, а до 1933 року так писали і в Україні. Якщо цікаво, раджу прочитати книгу "Мовна норма: знищення, пошук, віднова"

Міт.

Грецькі слова з літерою θ свого часу було засвоєні українцями через літ. "т" (аритмія, ортопед, міт), це підтверджують словники:

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)

Миф – 1) міт (-ту). [Міт про рай (Л. Укр.)];

2) (перен.: сказка, вымысел) ка́зка, ба́йка, ви́гадка, небили́ця.

Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)

Миф – міт (род. мі́ту).

Чому "совєтський"? Можливо деяка зневага перекладача та бажання підкреслити, що та ідеологія як і її назва була чужою українському народу.

Назадництво — ретроградство, реакційність.

1

Треба мати на увазі, що мова діяспорян (як і мова материкової України) не могла не зазнавати впливу мов правлячих націй тих держав, де мешкали українці. Якщо в англійській слово Soviet запозичили неадаптованим, то й тамтешні українці слідували цій моді (попри неможливість сполучення «вє» в чистій українській мові, де, як ми знаємо, м'яких губних приголосних не існує).

Щодо міт/міф, Фіви/Теби і т.д. — йдеться про два різні шляхи запозичення грецьких слів в українську мову. θ=ѳ=ф, або ж θ=th=т — в залежності від того, пройшло слово через церковнослов'янську й російську мову, чи через латинську й польську. Західна традиція орієнтується на давньогрецьку вимову, східна — на новогрецьку з подальшою східнослов'янською корекцією (через що, зокрема, ми кажемо Федір, а не Тедір). Очевидно, для «Великої України» типовим шляхом запозичення нових слів у ХІХ-ХХст. був російський шлях, тоді як Галичина так само природньо приймала їх через польську, тому склалося дві паралельні норми. Спроба їх узгодити була у Харківському правописі 1927р., але його незабаром скасували, тож пропонована ним передача θ як т так і не встигла прижитись.

Лєкання/лькання («інтеллєктуалістів») в запозиченнях не підтримувалося, здається, навіть і скрипниківкою — це артефакти інших правописів, що продовжували функціонувати на західноукраїнських землях і в діаспорі.

Some of the information contained in this post requires additional references. Please edit to add citations to reliable sources that support the assertions made here. Unsourced material may be disputed or deleted.

  • м'яких губних приголосних не існує. Що гадаєте щодо сучасного слова [як приклад] свято? Також наразї вживають совєцький як режим з вельми негативною окрасою (тотожнього до нацизму). – stegetsj Oct 1 '17 at 8:14
  • Свято в желехівці записувалось як сьвято, що більш відповідає його точній вимові: м'якість переходить на попередню зубну приголосну, «я» звучить радше як дифтонгоїд (у вимові частини носіїв — практично «сьвйато»), саме ж «в» лише ледь пом'якшується. Також, якщо Ви намагаєтесь писати желехівкою, то могли звернути увагу, що після «в» (та решти губних) вживається непом'якшуюче «і», тоді як пом'якшуюче «ї» — ніколи. Щодо політичного забарвлення: введення в українську мову чужої фонетики може виражати також і повагу — в УРСР 60-х років «Ленін» вимовляли як «Лєнін», з поваги до вождя. – PY PY Oct 2 '17 at 16:04

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.