Про переклад "Колгоспу тварин" Джорджа Орвелла видавництвом "Прометей" (1945 рік)

Question

У творі "Колгосп тварин" Джорджа Орвелла у перекладі Івана Чернятинського (видавництво "Прометей") зустрів велику кількість незвичних слів та написань, зокрема:

З анґлійської мови переклав ІВАН ЧЕРНЯТИНСЬКИЙ

Ґ. ОРУЕЛ ВИДАВНИЦТВО «ПРОМЕТЕЙ»

Наголовок оригіналу: George Orwell, Animal Farm, 1945

Авторизований переклад з анґлійської мови. Права українського перекладу застережені за видавництвом. Окладинка: М. Григоріїв.

В передмові видавництва цікавим є такий фрагмент:

Це ціла когорта інтеллєктуалістів різних національностей. Між ними письменники, політики, революціонери. Це ті «бунтарі» проти совєтського «міту», для яких точкою вихідною є не капітуляція чи культ назадництва, але боротьба за поступ. Між ними багато прихильників нашої справи. Якщо йде про Оруела, то читач зможе сам ствердити з передмови його ідейну спорідненість з наймолодшим прогресивним українством.

Питання, що виникли під час читання:

1. Вперше зустрічаю напис анґлійської, що це за правопис чи правило?
2. Що означає совєтського «міту» (міфу?) і чому совєтського (радянського?).
3. Що означає назадництво і чи є воно нормативним в сучасній українській мові? ("У своїх маніфестах «авангардівці» виступали проти «назадництва» й відсталості, але в творчій практиці були еклектиками" - джерело, і тут назадництво стоїть в лапках).
4. Чому Оруел (в Вікіпедії вживаються варіанти Орвелл та Орвел) і Ґ. (невже Ґеорґ)?
5. Чи є стиль перекладу унікальним для конкретно видавництва Прометей (враховуючи історичний контекст) чи подібний стиль зустрічається ще десь?

^{Можливо, деякі питання є сенс виділити як окремі питання, але, оскільки я не знаю, чи є прямий зв'язок між ними, то поки задаю їх всі разом.}

Answer 1

Ви ж розумієте, що в 1945 році Орвелл не міг бути виданим ні у видавництві «Політвидав України», ні у видавництві «Наукова думка», тому логічно, що правописні норми, до яких ми звикли в УРСР "трохи" відрізнялися від тих, якими послуговувалися наші земляки у еміграції.

Перекладач “Колгоспу тварин” Ігор Чернятинський (Шевченко Ігор Іванович) народився у еміграції (був сином члена уряду УНР), навчався в Українському вільному університеті у Мюнхені, працював викладачем Каліфорнійського, Мічиганського, Колумбійського і Гарвардського університетів.

Отже логічно, що мова книжки "трішечки" відрізнялася від тієї до якої ми звикли, також у видавництві "Прометей" не було редакторів, завдання яких полягало у втіленні програми по "сближению русского и украинских языков"...

Цей стиль не є унікальним для "Прометея", цей стиль спільний для всієї емігрантської літератури, а до 1933 року так писали і в Україні. Якщо цікаво, раджу прочитати книгу "Мовна норма: знищення, пошук, віднова"

Міт.

Грецькі слова з літерою θ свого часу було засвоєні українцями через літ. "т" (аритмія, ортопед, міт), це підтверджують словники:

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)

Миф – 1) міт (-ту). [Міт про рай (Л. Укр.)];

2) (перен.: сказка, вымысел) ка́зка, ба́йка, ви́гадка, небили́ця.

Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)

Миф – міт (род. мі́ту).

Чому "совєтський"? Можливо деяка зневага перекладача та бажання підкреслити, що та ідеологія як і її назва була чужою українському народу.

Назадництво — ретроградство, реакційність.

Answer 2

Треба мати на увазі, що мова діяспорян (як і мова материкової України) не могла не зазнавати впливу мов правлячих націй тих держав, де мешкали українці. Якщо в англійській слово Soviet запозичили неадаптованим, то й тамтешні українці слідували цій моді (попри неможливість сполучення «вє» в чистій українській мові, де, як ми знаємо, м'яких губних приголосних не існує).

Щодо міт/міф, Фіви/Теби і т.д. — йдеться про два різні шляхи запозичення грецьких слів в українську мову. θ=ѳ=ф, або ж θ=th=т — в залежності від того, пройшло слово через церковнослов'янську й російську мову, чи через латинську й польську. Західна традиція орієнтується на давньогрецьку вимову, східна — на новогрецьку з подальшою східнослов'янською корекцією (через що, зокрема, ми кажемо Федір, а не Тедір). Очевидно, для «Великої України» типовим шляхом запозичення нових слів у ХІХ-ХХст. був російський шлях, тоді як Галичина так само природньо приймала їх через польську, тому склалося дві паралельні норми. Спроба їх узгодити була у Харківському правописі 1927р., але його незабаром скасували, тож пропонована ним передача θ як т так і не встигла прижитись.

Лєкання/лькання («інтеллєктуалістів») в запозиченнях не підтримувалося, здається, навіть і скрипниківкою — це артефакти інших правописів, що продовжували функціонувати на західноукраїнських землях і в діаспорі.