Правильна транскрипція слова байдужість згідно з сучасними методичками підготовки до ЗНО:
[б а й д у́ ж' і с´ т´] (або ще [б а j д у́ ж' і с´ т´])
- Приголосний звук від літери й позначається як [й] або [j] (мала латинська J). У навчальному посібнику «Українська мова» (2010, Харків, НУА), в який Ви дивилися — на 12-й сторінці одрук (помилково інший знак). М'якість звуку від [й] позначати не треба, бо він завжди м'який.
- Голосний звук від літери у в даному випадку наголошений. Наголошеність позначається скісною рискою ( ́ ) над відповідним знаком або після нього. У тому ж посібнику рекомендують над, але самі же своїй рекомендації не слідують.
- Приголосний звук від літери ж у даному випадку пом'якшений. Не твердий він тому, що після нього йде [і] (один із голосних звуків, що завжди роблять попередній приголосний м'яким або пом'якшеним), а не повністю м'який він тому, що [ж] в українській мові ніколи не буває повністю м'яким (м'якими можуть бути лише «де ти з'їси ці лини»).
- Приголосні звуки від літер с і т у даному випадку м'які. Те, що м'який знак після т робить відповідний приголосний звук м'яким — очевидно. В який випадках він робить м'яким і попередній приголосний звук — я точно й не знаю (припускаю, що тоді, коли обидві голосні належать до тих, що можуть бути м'якими — [дтзсцлн]; так відбувається не лише при м'якому знаку, а й при будь-яких голосних, що пом'якшують, наприклад, [с´ т´ і л]).
Конкретно в цій відповіді я позначаю м'який приголосний скісною рискою (с´), а пом'якшений — вертикальною (ж'). Наскільки це загальноприйняті позначення і наскільки в цій сфері взагалі можуть бути загальноприйняті позначення — я не знаю. Припускаю, що випускників на ЗНО не будуть мордувати через «не таку риску» — але якщо незнання різниці між м'якими і пом'якшеними призведе до подальших помилок ([без'б'уд͡же́тний][безб'уд͡же́тний]) — то це вже, мабуть, буде мінус бал.
Не думаю, що щось суттєво змінилося від того, що було десять років тому. Я сам приблизно тоді й навчався. Могли почати детальніше розглядати; те, що тоді вивчали якось поверхнево, зараз можуть розбирати глибше. (Наприклад, я пам'ятаю, як вчителька розповідала про різницю між м'якими і пом'якшеними — але мені особисто здалося, що те були радше додаткові матеріали — принаймні я їх так тоді сприймав.)
Фактично: мова — це те, як розмовляють люди.
Юридично: норми української мови як державної встановлюються Міністерством освіти і науки через офіційний правопис та словники.
Але конвенції транскрибування, мені здається, мало стосуються норм мови як такої (бо як не транскрибуй — на кожну транскрипцію теоретично можна зробити ще точнішу; тобто, по-моєму, це питання радше домовленностей і того, наскільки певна транскрипція правильна в межах конкретних домовленостей — а не взагалі).
Update: Kyrylo Yatsenko підказує, що транскрипційний знак [ĭ] (як і [ў]; тобто ı та у з бревісом як над й) все ж може застосовуватися в українських транскрипціях (для позначення звуків від й та в перед наступним приголосним, наприклад, [наĭдо́ўший]). Але це явно не рівень ЗНО; в даному випадку це одрук (помилка авторів посібника). Можливо, вони скопіювали транскрипцію слова байдужість з іншої своєї книги (для іншої аудиторії).
