Як правильно ставити наголос в прізвищі Бойчук і чи впливає на це історичне походження прізвища?

Question

Цікавить конкретно випадок з прізвищем Бойчук (хоча думаю, що є ще багато схожих спірних прізвищ): історично воно, як і декілька інших, походить від назви етнографічної групи бо́йків (наголос на перший склад).

Прізвище Бо́йко (наголос на перший склад) зазвичай не має проблем з правильною вимовою, тоді як Бойчук на території, близькій до історичної батьківщини бойків, зазвичай вимовляється з наголосом на перший склад, поза межами неї — з наголосом на другий склад.

Оновлення Змінив заголовок для кращого відображення суті запитання.

Answer 1

Правило наголосу в українських прізвищах

Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови.

1. Прізвища, утворені від загальних назв, зберігають наголос загальної назви.

2. Наголос на останньому складі мають прізвища з суфіксами -ак(-як): Грабчак, Бариляк, Настасяк, Остап’як, Романчак, Савчак; -ук(-юк), -чук: Захарук, Бойчук, Біланчук, Шестопалюк. Довідник українських прізвищ. Ю.К. Редько

Прізвища іменникового типу відмінюються за зразком іменників відповідної відміни і групи (І, ІІ, ІІІ відміни; тверда, м’яка, мішана групи). До цієї групи належать прізвища, що походять від імен та загальних назв без зміни їх форми (Комашка, Галушка, Кочерга, Вітер, Лях, Журавель, Куліш), а також прізвища з суфіксами -ак, (-як), -ань, -ар, -ач, -евич, -ейко, -ець, -ник, -чук, -унь, -ун, -ик, -ич, -чак, -еня, -єня та ін. (Савченко, Коваленко, Масич, Ситар, Щербак, Лизун, Скрипник, Романюк, Вовчук, Зубеня, Сергієня) іпрізвища, утворені складанням основ різних частин мови (Рябошапка, Заплюйсвічка, Лизогуб, Підкуймуха, Тягнирядно, Держибаба, Живодер, Стрижикурка).

Граматичні особливості, притаманні українським прізвищам

Також слід додати, що суфікси -енко, -єнко й -ук, -юк, є рівноважними, бо чергування звуків утворилось через різні закінчення основ, до яких приєднувався суфікс. Наприклад: Петро — Петренко, Петрик — Петриченко, Гордій — Гордієнко, Михайло — Михайлюк (заради милозвучності частіше використовується суфікс -юк, а не -ук), Бойко — Бойчук.

Але в народній мові ці суфікси згодом набули рівного значення, тому прізвища, які утворились від одного імені, зустрічаються в різних варіантах, наприклад: Денисенко (Денис + енк + о), Денищенко (Дениско + енк + о), Романюк (Роман + юк), Романчук (Романко + ук). Тут маємо справу з чергуванням приголосних. Іноді помилково розглядаються суфікси -ченко/щенко та -чук/щук. Справа в тім, що патронімічні маркери -чук та -ченко утворюються від основ, що закінчуються на -ко: Федько, Василько, Іванко; а патронімічні маркери -щенко та -щук утворюються внаслідок чергування приголосних в основах, які закінчуються на -ско: Дениско, Бориско, Фесько. wiki

Answer 2

За моїми суто суб'єктивними спостереженнями, прізвища з закінченнями -ук (-юк) в усному мовленні завжди наголошуються на цей останній склад, незалежно від етимології кореня. Втім, нічого не можу сказати щодо того, як наголошують такі прізвища на Бойківщині.

Answer 3

Взагалі-то, на Франківщині наголошують букву о, тобто кажуть Бо́йчук (живу там і маю знайомих з таким прізвищем). Але насправді в українській мові не має ніяких правил з наголосами, щоб там не говорили ті мовознавці. У мене знайомі мають прізвища, як Ко́зак, так і Коза́к. А у моїй родині зустрічаються Савчу́к, Перегі́нчук, Біла́нчук. Думаю, варто в українській мові, враховуючи цю нестійкість, ввести обов'язкове наголошування на письмі і поступово наведеться лад з наголосам, а не каверзувати, що тоді текст важко сприйматиметься. Наприклад, у грецькій мові наголоси обов'язкові у словах, бо також плавають як в українській.