4

Займаюся перекладом і мені необхідно стилізувати мовлення персонажа, передавши у субтитрах його мовлення з подільським говором.

Наразі намагаюся розібратися з одним із елементів говору, а саме твердістю приголосного т у дієсловах 3-ї особи однини і множини теперішнього часу і 2-ї особи множини наказового способу, наприклад у словах рóбит, нóсит, рóбл'ат, нóс'ат, роб’íт, нос’íт.

Власне, є умовне речення "Мені так сильно болить, що я от-от розпадуся". Якщо врахувати цей елемент, то слово болить мало б звучати як болит. Але як тоді правильно записувати слова в цьому говорі? Прибирати м'який знак із закінчення чи замінювати його апострофом?

Тобто болит чи болит'?

2 Answers 2

2

Це не дуже реґламентовано правописом, але апостроф також можна вживати і для усѣку чи скорочѣння слів. Наприклад була рекомендація до правописа-2019, котра, схоже, і не стала дійсністю:

Окрім цього, апостроф рекомендують вживати для передавання вимови усіченого слова в розмовному й поетичному мовленні: до’дної «до одної», ями; мо’ «може».

Чому не дуже, бо все таки використовують ся як скорочѣння, але лише в певних випадках:

§ 146. Імена та прізвища (прізвиська)

Примітка 1. Скорочені компоненти прізвищ та імен пишемо з власними іменами з апострофом: Д’Аламбе́р, д’Артанья́н, Д’Обіньє́; О’Ке́йсі, О’Ко́ннор (але О. Ге́нрі — псевдонім письменника);

§ 147. Похідні прикметники

Прикметники від прізвищ на зразок Д’Аламбе́р зберігають апостроф після частки: д’аламбе́рівський.

Існуїть думка, наприклад такої дотримував ся Пономарів, що варто розрізняти форми стягнені від скорочених:

Читач Микита хоче знати, чому при скороченні слів тре', тра' (замість треба), мо' (замість може) апостроф ставимо, а в слові нема – не ставимо.

Тому що нема – це не скорочена форма, а стягнена. Таке явище властиве багатьом дієсловам у третій особі однини теперішнього часу. Порівняйте: співає – співа, літає – літа, має – ма, немає – нема.

В цьому єсть певна лоґіка, бо сучасні прикметники зазвичай неповні, тобто стягенні: синя — синяя, синє — синєє, і жодних позначок для стягнѣннь не використовуїмо.

Це чимось нагадуїть ділему анґлійської мови стосовно ing і ґ-випадѣннє, що вимовляїсть ся як in, але маїть способи запису як in та inʼ. І другий спосіб зазвичай використовують, коли треба прям підкреслити (to emphasize), що наявне ґ-випадѣннє.

Тож, якщо мова про загальний усталений звичай, то апостроф непотрібний, а тому достатньо просто писати відповѣдно вимовѣ, тобто болит.

0

Твердість приголосного «т» у дієсловах (Подільський говір)

enter image description here

Подільський говір сформувався під впливом багатьох культур і набув форми великої кількості діалектів, які мають свої унікальні фонетичні і лексичні особливості.

Твердість приголосного т у дієсловах 3-ї особи однини і множини теперішнього часу і 2-ї особи множини наказового способу: рóбит, нóсит, рóбл'ат, нóс'ат, роб’íт, нос’íт

У загальних назвах в сучасній українській мові апостроф вживається виключно перед голосними і не вживається наприкінці слова. Тому,

Бóлит з твердим т і наголосом на ó.

Спи́на бóлит

Нóги бóл’ат

Мені бóл’аче

4
  • − < В українській мові апостроф вживається перед голосними > Відсутні докази чи џерела, пак моя відповідь на чинний правопис як џерело це спростовуїть, тобто це ще брехня. < Бóлит з твердим т і наголосом на ó > — [майже] те саме: де џерело? Історична вставка про подільский говір зайва. < бóл’ат > — до чого ця цітата під мовлѣння персонажа, коли Вікіпедія для прикладу використовуїть транскріпцію — загадка. Dec 14, 2023 at 10:20
  • @Sútnôstj, перепрошую, та ваше посилання на примітку в чинному Правописі пояснює вжиток апострофа у власних іменах іншомовного походження і жодним чином у загальних. Тож як звинувачуєте, тим більш у брехні, то будьте ласкаві аргументувати і довести свою позицію. Якщо, на вашу думку, апостроф вживається перед приголосними, наведіть декілька прикладів таких слів. Jan 2 at 11:37
  • 1
    Дивно, що мені треба пояснювати очевидне: волосні і загальні слова однаково належать і підпорядковуються українській, пак вже відомі явища, коли перші стають другими: дізель, ват, гуліґан ітд. Мовчу, що є видозмінені як: болґарка, корейка, вєтнамка ітд. Тож… це було до чого? Нагадаю вашу тезу, котру ви змінили, але суть, як вже зрозуміло з попереднього речїння, не дуже змінила ся: < В українській мові апостроф вживається перед голосними >. Но і приклади до < апостроф вживається перед приголосними > вже були наведені. Jan 2 at 14:26
  • Будемо вважати, що формально я був і лишаюся правий. Та, з огляду на історію української мови та її видозмінення протягом часів, ваші зауваження є цілком доречні, а попередня відповідь ще й надає додаткової цінності цьому треду вцілому. Jan 5 at 21:39

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service and acknowledge you have read our privacy policy.

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.