Ще й як має! Це все дуже смішно, особливо про "чари", але з фольклором жарти короткі:
Загалом вода символізує дівчину, жінку, їхню красу й "жіночі чари", що
наповнюють осіб прекрасної статі. Свою воду — дівочу вроду — дівчата
пильно охороняли. Бо коли хлопець передчасно нап'ється води чи розі
б'ється посудина, в якій зберігається ота чарівна рідина, буде дівчині
лихо. Дівчину, її вроду символізує в народних піснях і посуд (який наповнює
вода): відро, барило, а також криниця. Чим глибша кри ниця, чим легше
в ній потонути, тим краща врода дівчини. Коли посудина з водою
протікає, це означає невірність дівчини, жінки. Напоїти коня в
народних піснях — все одно, що дати напитися хлопцеві: тобто
подарувати своє кохання.
Аж настільки короткі:
У пісні про кохання дівчина відмовляється постояти з хлопцем біля
криниці й напоїти коня, бо "зимна роса, а дівчина боса —
ніженьки щемлять". Козак їй на те відповідає: "Ой скину я опанчу, та
ніженьки обверчу. Ой дай, Боже, неділі діждати — черевички куплю"...
Джерело: "100 найвідоміших образів української міфології" (2002)
Тобто вона ніби й не проти, а ніби й страшно, бо в українській культурі "збезчещених" дівчат йой як не любили. Зрештою, козак виявляється достатньо винахідливим, щоби спокусити невиннеє дівча черевичками (символ шлюбу). Це, до речі, пояснює, чому в народних піснях він ніколи не може сам набрати з криниці води й напоїти коня, давши дівчині чистий спокій. Якщо дівчина сильна й незалежна, буде багато люті й праведного гніву, якщо ж вона таки вийде до криниці - всім спокійно, всі задоволені (окрім дівчини, звісно, бо це їй потім ворота дьогтем вимажуть, хату розтрощать і батьків поб'ють) - от, власне, й казочці кінець.