Лінь і ліньки
Обидва ці слова, згідно зі «Словником української мови» у 20 томах, мають потрібне значення (цитую відповідні фрагменти):
у знач. пред., з інфін., розм. Не хочеться, нема бажання. Спати хочеться, а лягати лінь (С. Васильченко); Можна розглянути всіх присутніх, але йому [Серпокрилові] лінь це робити, і він поводить очима по стелі (В. Барка); Ледачий порториканець-кочегар [пуерториканець-кочегар], якому лінь було іти і приносити вугілля та дрова, побачив Джалапіту (Е. Андієвська).
у знач. пред., з інфін. Не хочеться, нема бажання; лінь (див. лінь¹ 2). Йому ліньки було читати самому, і вони читали удвох (М. Коцюбинський); Максим .. сидів нерухомо, ліньки було поворухнути й найменшим м'язком (І. Багряний); Розмореному Левонтієві було ліньки навіть сердитись (І. Білик); Вже й пішки ходити їм ліньки, тротуари їх возять! (В. Чемерис).
Не бере охота, неохота, нехіть
Слово неохота із потрібним значенням наводить той самий СУМ-20:
у знач. пред., з інфін. Не хочеться, немає бажання робити що-небудь. Гарно ти граєш, та танцювати неохота! (прислів'я); — Видно, що тобі неохота розказувати, то й не треба (М. Чабанівський); Мені неохота так швидко вертатися додому (А. Дністровий).
Хоча СУМ-20 не розглядає окремо вислів не бере охота, але там є охота брала (бере) / взяла, та й значення його очевидне з інших словників і цитат у ГРАК-16, наприклад:
Не думай однак, що се я вже так розволочилась, ні, я дуже рада, що я вдома, і тепер мене зовсім не бере охота гнатись на штирі вітри (Леся Українка, лист до М. П. Косача, кінець березня 1891, Колодяжне).
Хоча СУМ-20 не подає слово нехіть як предикатив (присудкове слово, слово категорії стану, станівник), але з цитат у ГРАК-16 очевидно, що його можна так уживати:
А як уже незмога або нехіть Вам їхати на чужину, то, може, ліпше, ніж у Криму, було б понад Дністром у Кам'янці, — сей курортик тепер дуже вилюднів, а проте ще не навчився так обдирати людей, як «русская Ривьера»; клімат там гарний, околиця гарна, а народ рідний (Леся Українка, лист до подружжя Грінченків, 29 червня 1909, Телаві).
В лом і влом
Деякі словники, наприклад «Російсько-український словник складної лексики» Станіслава Караванського (2012), наводять слово влом, але лише в значенні «вторгнення, злам, злом» (наприклад: хатній влом), а не «ліньки, неохота».
Слід зазначити, що в російській мові є два варіанти написання: в лом (два слова окремо) і влом (одне слово разом). Тому в українській теж розглядатиму обидва ці варіанти.
З 2005 бачу трапляння в «Генеральному регіонально анотованому корпусі української мови» версії 16 й у потрібному значенні. Перше — у романі «Зоопарк, або Діти до 16» Андрія Кокотюхи («— Тобі оце не влом із ними калабанитися? — пирхнув один із близнюків»). Оскільки загалом траплянь небагато, то можу підсумувати їх усі: 1929, 1956, 1963, 1965, 1982, 1989, 1990, 2005 — у значенні «вторгнення, злам, злом»; 2005, 2006×2, 2007×2, 2008, 2010×2 — у значенні «ліньки, неохота»; 2010×3 — знов у значенні «вторгнення, злам, злом»; 2012×3, 2013×3, 2014×7, 2015×5, 2016×4, 2017×6, 2018×3, 2019, 2020, 2022×2 — знов у значенні «ліньки, неохота». Тобто бачимо, що з часом трапляння в потрібному нам значенні все частішають. Та ще й праця «Молодіжний сленг у постмодерній українській прозі: прагмалінгвістичний аспект» Марії Столяр (2018) подає в лом у потрібному значенні.
Утім, чи варто брати цей росіянізм у свій особистий лексикон — вирішує кожен сам для саме.
Фразеологізми
- мене баглаї/ліньки беруть/обсіли/обсідають (з колекції словників R2U);
- мені баглаї/ліньки вкинулися (звідти ж);
- на мене баглаї/ліньки напали (звідти ж).
Хоча зазвичай їх використовують для характеристики загального стану, але, якщо Вашою метою є врізноманітнити мову, то, мені здається, можна спробувати сказати щось на зразок «мене баглаї обсіли писати цей документ».