3

Як приклад явища, описаного в заголовку, наведу декілька рядків Державного Гімну України (джерело Вікіпедія, текст (щонайпізніше 1990):

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону

Зауважу, що в Гімні також використовується й стандартне особове закінчення:

В ріднім краю панувати не дамо нікому

Шукаючи яку-небудь інформацію щодо такого особового закінчення, мені довелося знайти лише малу примітку з нового правопису 2019

особові форми допоміжного дієслова бути — буду, будеш, буде, будемо (зрідка будем)

Чи несе така форма якийсь сенс, відмінний від стандартної форми? Коли її можна вживати? Як вона опинилась в українській мові, інакше кажучи, яка її етимологія?

1 Answer 1

4

Запитник

Як вона опинилась в українській мові, інакше кажучи, яка її етимологія?

Це різна проява звука ъ як надкороткого у — [ŭ], котрий [зазвичай] або став як о, або зник. Зазвичай наводжу слово сон, котре походить від sъnъ, де друге зникло, а перше стало як о, але [зазвичай] зникаїть при відмѣнках — [без] сна.

Декотрі мови і, шчо важливѣше нам, діалекти могли реалізувати як и і відповідно е, шчо могло бути впливом займенника ми, наприклад: єсме [л][ґ], стоїми [л][ґ], котрі, очевидно, можуть потрапяти ся і нинѣ, правда, значно рѣдше, бо хоча би через те, шчо то не стандардні форми.

Дозволю себе не утруднювати детальними вѣдомостями і атласами пошира тих чи гинших форм. Якшчо хто-сь зможить такого зробити — буду не проти. Можна однак зазначити, шчо чинний правопис затвердив дві такі форми.

Запитник

Чи несе така форма якийсь сенс, відмінний від стандартної форми?

Наскільки знаю, нѣ. Особливо якшчо мова про сучасний стандард. Можливо хиба шчо додавати додаткову вѣдомість про самого мовця, однак це в-же не про самого слова.

Запитник

Коли її можна вживати?

Зазвичай це пояснюїть ся евфонією, тобто милозвучністю: [слово з голосної], -мо [з приголосної].

Однак, нп., є така думка Синявського стосовно цього явишча, шчо сформулована так:

Норми української літературної мови

  1. […]; закінчення 1. особи множини дієслів дійсного способу -мо може скорочуватись на (купим, ідем…, тільки не слід скорочувати тих дієслів, де при скороченні перед стало б наголошене исидимо́, летимо́…);

Проте сучасна українська, хоча би через словники, дозволяїть скорочовати і в таких випадках, бо маїмо нп. ті ж сидим, летим.

3
  • Цікаво, що я не знайшов, де б сучасний правопис повноцінно дозволяв/описував цю форму (є ремарки «зрідка будем» і «зрідка -мем»/«зрідка пектимем» про майбутній час, але нічого не сказано про теперішній час; хоча, може, я погано шукав), водночас сучасні словники (хоча б от УМІФівський) її наводять (і в майбутньому, і теперішньому часі).
    – Sasha
    Feb 26, 2023 at 5:57
  • «Тренажер з правопису української мови» (webpen) каже: «Форми без кінцевого о (ведем, ходим) допускаються лише в поезії та в розмовному стилі» — але невідомо, звідки вони це беруть (можливо, що це лише їхня власна стильова порада, не обґрунтована аргументами чи надійними джерелами).
    – Sasha
    Feb 26, 2023 at 6:12
  • 2
    @Sasha << про майбутній час, але нічого не сказано про теперішній час >> Це одна і та сама форма, але так, дивненько. Можна також поглянути на наказовий спосіб, де вже шчедро навели приклади, там теж подібна структура: випад о і, шчо не дивно, теж з ъ. Нічого про розмовний стіл чи поезію. Дешчо очевидно, шчо правопис і більшість џерел подають форму на -мо як за основну. Feb 26, 2023 at 7:51

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service and acknowledge you have read our privacy policy.

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.