2

чому дехто інколи замінює літеру "і" на "ї", як от, наприклад "дїя, їхнї, ідїть, теперїшнїй, цїкавити" і т.д., замість "дія, їхні, ідіть, теперішній, цікавити"?

це якась регіональна особливість написання?

які правила існують щодо цього феномену?

1 Answer 1

2

Сучасна українська абетка і сучасний український правопис сформувалися не відразу. XIX століття і, мабуть, початок XX століття були періодом різноманітних експериментів, зокрема доволі незвичних для нашого сучасного ока (наприклад, ярижка — фактично написання українських слів російською абеткою — або драгоманівка з j замість й, jа/ьа/jе/ье/jу/ьу/jі замість я/є/ю/ї, шч замість щ).

Деякі з таких історичних правописних систем української мови, зокрема Желехівка і правопис Смаль-Стоцького та Ґартнера (можливо, й інші; я особисто натрапляв на це в «Ілюстрованій історії України» Грушевського, однак я не знаю, якого саме правопису дотримувався автор), передбачали написання ї у певних місцях на місці етимологічного ѣ. (Ѣ (ять) — це давня кирилична літера, що, імовірно, початково позначала один звук для різних слов'янських народів (можливо, це був звук [æ]), але з часом вимова розійшлася, наприклад в українській на місці праслов'янського ѣ стали вимовляти [i], у російській і білоруській — здебільшого [je], у болгарській і польській — часто [ja] (порівняйте: укр. хліб — рос. хлеб — болг. хляб; укр. білий — рос. белый — пол. biały). Але повернімося від ѣ до основної теми…) Літера ї в цих випадках позначала не те, що вона позначає в сучасній українській мові, — не сполучення двох звуків [ji], а всього-на-всього звичайний звук [i]. При цьому й звичайна літера і в цих старих правописних системах теж застовувалась (наприклад у Грушевського бачимо: «далї починає мішати»). Навіщо майже один і той самий звук [i] позначати двома різними літерами (і та ї)? Здебільшого вважається, що це виражає різний ступінь м'якшення приголосного перед звуком [i] (ї м'якшило попередній приголосний сильніше за і).

Нині жоден з поширених правописів (ані правопис 2019, ані правопис 2015, ані навіть харківський правопис) не передбачає використання ї в такій ролі (для позначення звуку [i], що на місці етимологічного ѣ і/або сильно пом'якшує попередній приголосний). Однак ви можете натрапити на це в старих книжках/творах, а також у дописах поодиноких авторів (прихильників старих правописних систем чи експериментаторів). Утім я не можу назвати конкретних правил (і припускаю, що вони не єдині, а дещо різняться між різними системами).

P.S.: Див. також:

2
  • 3
    Якщо брати до уваги деякі діалекти, зокрема мій подільский говір, то там є два різних "і": пом'якшувальне (у більшості випадків; напр. тісто, ніжний) і непомʼякшувальне (на місці переходу о, ы -> і; напр. тільки, ніж). У другому випадку "і" взагалі не пом'якшує попередню приголосну.
    – xpoback
    Commented Feb 20, 2023 at 17:42
  • @xpoback, дякую!
    – Sasha
    Commented Feb 22, 2023 at 12:35

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service and acknowledge you have read our privacy policy.

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.