2

Більшість подібних слів мають префікс з-: здолати, зморити, з'їсти.

Але деякі слова використовують префікс с-: сфотографувати, створити, спекти, сховати.

Часто в Інтернеті можна зустріти зфотографувати, зпекти тощо.

Яким є правопис цих двох префіксів?

1
  • З глухими приголосними пишемо префікс С-, з дзвінкими - пишемо префікс З-. Jan 17, 2023 at 18:19

1 Answer 1

3

Поточне

Правопис 2019

ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ

§ 31. З- (ІЗ-, ЗІ-)

  1. Префікс з- перед буквами на позначення глухих приголосних к, п, т, ф, х переходить у с-: сказа́ти, спалахну́ти, стовкти́, сфотографува́ти, схили́ти. Перед усіма іншими буквами пишемо з (зрідка із): зба́вити, звести́, зжи́тися, ззирну́тися, зсади́ти, зціпи́ти, зчепи́ти, зши́ток; ізжо́вкнути, ізно́в, ізсере́дини.

Це правило також відоме як кафе птах. Що в свою чергу, схоже, основане на:

Правопис 1928

Б. Приростки — прийменники

§ 19. Щодо правопису й уживання приростків та прийменників, то треба додержуватися таких правил:

  1. Приросток з- (або із- — див. § 102 Примітка) перед глухими приголосними к, п, т, х змінюється на с- (іс-): сказа́ти, спита́ти (іспитати́), стули́ти, схил, схо́дити і т. ін.: перед усіма іншими приголосними приросток з- (із-) не змінюється: зба́вити, зве́сти́, зжа́литися, зчарува́ти, зціди́ти, зшива́ти, зсади́ти, зщу́литись, зформува́ти і т. ін.

Де ± все таке саме, але без ф. Тож якщо хтось послїдовно так пише, скорїш за всього є прихильником цього правопису, що відомий як харківський, класичний чи скрипниківка.

Брати́ с- і з-

Саме по собі правило, на перший погляд, ґрунтує ся на — досить поширеному мовному явищї — асімілації за якістю звука, а саме дзвінкістю і глухістю, котре проявляє ся якраз на стиках з префіксом, бо в гинших місцях за глухістю вже не дуже, хиба що в говірках. Або так ма̀ло бути би, нп. за цим правилом маємо зціпи́ти, хоча за сучасною вимовою цїлком собі [сц`і́пиетие].

Правопис, що відомий як желехівка, частково враховує такий ніянс:

Приставку з треба писати с, де она як с вимовляє ся (перед п, т, к, ф, с, ш, ч, ц, щ, х), н. пр. спечи, сперти (зіпру), сходи, скрутити, сшити, счезнути, счорнїти, сцїдити, сфальшувати, ссїсти ся. Але: щастє, щасливий.

Тобто перед кожним глухим приголосним пишемо якраз с. Чому частково? Згадане але в правилї вже указує на проблему: приголосні можуть уподібнювати ся і за місцьом твору, тобто згадані счезнути насправдї це шчезнути, а зжитися — жжитися. Так, зчеплення [шче́плеин`:а] і щеплення [шче́плеин`:а] за чиною правовимовою мають цїлком однакову вимову.

Чому так не пишемо зараз? Перша [причина], українська не знає записи сч і шч, котрі автоматично стають буквою щ. Друга, українська не підпадає під відоме гасло пиши як чуєш, а ся намагає рівноважити між морфемікою і фонетікою, і можливо бігзна чим ще. І можлива третя, що впливає на другу, ґрафеміка — сучасна кірілиця, котра насправдї — ще один відомий міт — не зовсїм створена для словянських мов, пак сучасних, а є просто майже грубим переносом ґрецької абетки до словянських мов; або сталістю звичая. Нп. польська має подібне правило, але воно частково охопює і уподобу за мякістю:

13.1.1. Pisownia przedrostka z- (z-, s-, ś-)

[…] ś- piszemy przed połączeniem liter ci (oznaczającym spółgłoskę ć lub połączenie głosek ći), np. ściąć, ściągnąć, ścichnąć, ściec, ścieniać, ścierpieć, ściosać, ścisnąć, ściszać. […]

Тому якщо брати умовну латінське письмо, то правило могло би мати відповідні букви: s, z, š i ž. Навіщо гадати, якщо можна поглянути на дійсний приклад, а саме хорвацький правопис, котрий має окремі роздїли про…

Уподобу за звучністю:

3.2.1. Jednačenje po zvučnosti

[…] beskofeinski (< bez + kofeinski), bespravni (< bez + pravni), golupčić (< golub + čić), otpasti (< od + pasti), pothodnik (< pod + hodnik), potpaliti (< pod + paliti), prethoditi (< pred + hoditi), pretklijetka (< pred + klijetka), pretkutnjak (< pred + kutnjak), pretpotopni (< pred + potopni), pretprijamni (< pred + prijamni), pretprijava (< pred + prijava), pretpristupni (< pred + pristupni), ropstvo (< rob + stvo), smećkast (< smeđ + kast) […]

І за творбою:

3.2.2. Jednačenje po mjestu tvorbe

[…] iščeprkati (iz + čeprkati), iščupati (iz + čupati), […] osnalažljiv (snalaz + ljiv) […]

А чи крівні?

Нп. вже знаємо, що в(-) може мати різну вимову в залежностї сусїдних звуків і навіть окремо записувати ся як у(-). Але також відомо, що заміна часом неможлива — нп. вдача ~ удача — через різне походження приросктів, декотрі словянські мови досї чїтко розрізняють їх.

Приросток роз-, котрий в українській незмінний, лише підживює недовіру. Як не дивно, але етімолоґічний словник наводе тут подібну обставину:

З (прийменник з род. в. для введення назв предметів, на поверхні яких знаходиться початковий пункт руху, дії)

  • прасловʼянська sъ, sъ(n)‹ *sъn›n;
  • зіставляється з латинським com «з», cum, давньокімерійським cant, ірландським cét «тс.», грецьким kατά (‹k ̑n̥-ta) «вниз, вздовж»; поширена думка про етимологічну тотожність з1 і з3 (Skok III 179–180; Fraenkel AfSlPh 39, 89; Vondrák I 163, 418) натрапляє на труднощі семантичного характеру;
  • індоєвропейська. *k ̑оn;
  • в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, прасловʼянське *sъn збіглося фонетично з прасловʼянським iz; російська, с, со, с-, со-, білоруська з, са, з-, с, са-, давньоруська съ, съ(н)-, польська верхньо-, нижньолужицька z, ze, z-, ze-, s-, чеська s, se, s-, se-, z-, словацька s, so, s-, z-, болгарська, македонська c-, сербохорватська с, са, с-, са, з-, словенська s, se, z, ž, s-, z-, старословʼянська съ, съ(n-);

З (прийменник з род. в. для введення назв предметів, усередині яких знаходиться початковий пункт руху, дії)

  • прасловʼянська iz, iz (‹*jьz);
  • споріднене з литовським ìš «із», [ìž], латиською iz, пруським is, is «тс.», албанським ith «за, позаду», латинським ex «із», грецьким ἐξ, ἐκ, галлським ex, ірландським ess;
  • індоєвропейська *eg’hs або *ek ̑(s);
  • в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, прасловʼянська iz фонетично збіглося з прасловʼянським *sъn;
  • російська из, из-, білоруська з, са, давньоруська изъ, из(ъ)-, польська, верхньо-, нижньолужицька z, ze, чеська z, ze, z-, словацька z, zo, z, болгарська, сербохорватська из, из-, македонська [из] «крізь; по», из- «ви-», словенська iz, iz, старословʼянська из, из-;

Тобто якщо людина пише безпомилково і керує ся етімолоґічними засадами, а не фонетічними, то умовно спекти і (і)зпекти можуть мати різні смисли. Якщо несвідомо, але є закономірність, то може бути впливом рідної говірки, що зберегла певний вигляд і вимову приростка, нп.:

Окремі лексеми Озерянської діалектної мікросистеми мають вузькорегіональний характер: […] ізко́чуvалисʹ – спускалися; іж:арит'– засмажити; ізvарит' – зварити; ізпекти – спекти […]

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service and acknowledge you have read our privacy policy.

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.