Правопис префіксів з- та с- у словах створити/зтворити, спекти/зпекти, сфотографувати/зфотографувати?

Question

Більшість подібних слів мають префікс з-: здолати, зморити, з'їсти.

Але деякі слова використовують префікс с-: сфотографувати, створити, спекти, сховати.

Часто в Інтернеті можна зустріти зфотографувати, зпекти тощо.

Яким є правопис цих двох префіксів?

Answer 1

Поточне

_{Правопис 2019}

ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ

§ 31. З- (ІЗ-, ЗІ-)

1. Префікс з- перед буквами на позначення глухих приголосних к, п, т, ф, х переходить у с-: сказа́ти, спалахну́ти, стовкти́, сфотографува́ти, схили́ти. Перед усіма іншими буквами пишемо з (зрідка із): зба́вити, звести́, зжи́тися, ззирну́тися, зсади́ти, зціпи́ти, зчепи́ти, зши́ток; ізжо́вкнути, ізно́в, ізсере́дини.

Це правило також відоме як кафе птах. Що в свою чергу, схоже, основане на:

_{Правопис 1928}

Б. Приростки — прийменники

§ 19. Щодо правопису й уживання приростків та прийменників, то треба додержуватися таких правил:

2. Приросток з- (або із- — див. § 10₂ Примітка) перед глухими приголосними к, п, т, х змінюється на с- (іс-): сказа́ти, спита́ти (іспитати́), стули́ти, схил, схо́дити і т. ін.: перед усіма іншими приголосними приросток з- (із-) не змінюється: зба́вити, зве́сти́, зжа́литися, зчарува́ти, зціди́ти, зшива́ти, зсади́ти, зщу́литись, зформува́ти і т. ін.

Де ± все таке саме, але без ф. Тож якщо хтось послїдовно так пише, скорїш за всього є прихильником цього правопису, що відомий як харківський, класичний чи скрипниківка.

Брати́ с- і з-

Саме по собі правило, на перший погляд, ґрунтує ся на — досить поширеному мовному явищї — асімілації за якістю звука, а саме дзвінкістю і глухістю, котре проявляє ся якраз на стиках з префіксом, бо в гинших місцях за глухістю вже не дуже, хиба що в говірках. Або так ма̀ло бути би, нп. за цим правилом маємо зціпи́ти, хоча за сучасною вимовою цїлком собі [сц`і́пи^ети^е].

Правопис, що відомий як желехівка, частково враховує такий ніянс:

Приставку з треба писати с, де она як с вимовляє ся (перед п, т, к, ф, с, ш, ч, ц, щ, х), н. пр. спечи, сперти (зіпру), сходи, скрутити, сшити, счезнути, счорнїти, сцїдити, сфальшувати, ссїсти ся. Але: щастє, щасливий.

Тобто перед кожним глухим приголосним пишемо якраз с. Чому частково? Згадане але в правилї вже указує на проблему: приголосні можуть уподібнювати ся і за місцьом твору, тобто згадані счезнути насправдї це шчезнути, а зжитися — жжитися. Так, зчеплення [шче́пле^ин`:а] і щеплення [шче́пле<sup>и</sup>н`:а] за чиною правовимовою мають цїлком однакову вимову.

Чому так не пишемо зараз? Перша [причина], українська не знає записи сч і шч, котрі автоматично стають буквою щ. Друга, українська не підпадає під відоме гасло пиши як чуєш, а ся намагає рівноважити між морфемікою і фонетікою, і можливо бігзна чим ще. І можлива третя, що впливає на другу, ґрафеміка — сучасна кірілиця, котра насправдї — ще один відомий міт — не зовсїм створена для словянських мов, пак сучасних, а є просто майже грубим переносом ґрецької абетки до словянських мов; або сталістю звичая. Нп. польська має подібне правило, але воно частково охопює і уподобу за мякістю:

13.1.1. Pisownia przedrostka z- (z-, s-, ś-)

[…] ś- piszemy przed połączeniem liter ci (oznaczającym spółgłoskę ć lub połączenie głosek ći), np. ściąć, ściągnąć, ścichnąć, ściec, ścieniać, ścierpieć, ściosać, ścisnąć, ściszać. […]

Тому якщо брати умовну латінське письмо, то правило могло би мати відповідні букви: s, z, š i ž. Навіщо гадати, якщо можна поглянути на дійсний приклад, а саме хорвацький правопис, котрий має окремі роздїли про…

Уподобу за звучністю:

3.2.1. Jednačenje po zvučnosti

[…] beskofeinski (< bez + kofeinski), bespravni (< bez + pravni), golupčić (< golub + čić), otpasti (< od + pasti), pothodnik (< pod + hodnik), potpaliti (< pod + paliti), prethoditi (< pred + hoditi), pretklijetka (< pred + klijetka), pretkutnjak (< pred + kutnjak), pretpotopni (< pred + potopni), pretprijamni (< pred + prijamni), pretprijava (< pred + prijava), pretpristupni (< pred + pristupni), ropstvo (< rob + stvo), smećkast (< smeđ + kast) […]

І за творбою:

3.2.2. Jednačenje po mjestu tvorbe

[…] iščeprkati (iz + čeprkati), iščupati (iz + čupati), […] osnalažljiv (snalaz + ljiv) […]

А чи крівні?

Нп. вже знаємо, що в(-) може мати різну вимову в залежностї сусїдних звуків і навіть окремо записувати ся як у(-). Але також відомо, що заміна часом неможлива — нп. вдача ~ удача — через різне походження приросктів, декотрі словянські мови досї чїтко розрізняють їх.

Приросток роз-, котрий в українській незмінний, лише підживює недовіру. Як не дивно, але етімолоґічний словник наводе тут подібну обставину:

З (прийменник з род. в. для введення назв предметів, на поверхні яких знаходиться початковий пункт руху, дії)

• прасловʼянська sъ, sъ(n)‹ *sъn›n;
• зіставляється з латинським com «з», cum, давньокімерійським cant, ірландським cét «тс.», грецьким kατά (‹k ̑n̥-ta) «вниз, вздовж»; поширена думка про етимологічну тотожність з¹ і з³ (Skok III 179–180; Fraenkel AfSlPh 39, 89; Vondrák I 163, 418) натрапляє на труднощі семантичного характеру;
• індоєвропейська. *k ̑оn;
• в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, прасловʼянське *sъn збіглося фонетично з прасловʼянським iz; російська, с, со, с-, со-, білоруська з, са, з-, с, са-, давньоруська съ, съ(н)-, польська верхньо-, нижньолужицька z, ze, z-, ze-, s-, чеська s, se, s-, se-, z-, словацька s, so, s-, z-, болгарська, македонська c-, сербохорватська с, са, с-, са, з-, словенська s, se, z, ž, s-, z-, старословʼянська съ, съ(n-);

З (прийменник з род. в. для введення назв предметів, усередині яких знаходиться початковий пункт руху, дії)

• прасловʼянська iz, iz (‹*jьz);
• споріднене з литовським ìš «із», [ìž], латиською iz, пруським is, is «тс.», албанським ith «за, позаду», латинським ex «із», грецьким ἐξ, ἐκ, галлським ex, ірландським ess;
• індоєвропейська *eg’hs або *ek ̑(s);
• в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, прасловʼянська iz фонетично збіглося з прасловʼянським *sъn;
• російська из, из-, білоруська з, са, давньоруська изъ, из(ъ)-, польська, верхньо-, нижньолужицька z, ze, чеська z, ze, z-, словацька z, zo, z, болгарська, сербохорватська из, из-, македонська [из] «крізь; по», из- «ви-», словенська iz, iz, старословʼянська из, из-;

Тобто якщо людина пише безпомилково і керує ся етімолоґічними засадами, а не фонетічними, то умовно спекти і (і)зпекти можуть мати різні смисли. Якщо несвідомо, але є закономірність, то може бути впливом рідної говірки, що зберегла певний вигляд і вимову приростка, нп.:

Окремі лексеми Озерянської діалектної мікросистеми мають вузькорегіональний характер: […] ізко́чуvалисʹ – спускалися; іж:арит'– засмажити; ізvарит' – зварити; ізпекти – спекти […]