Роз'яснення щодо "вторий"

Question

Чому є досить часто вживане слово "вторинний" (у знанні "другорядний"), але немає "вторий" (у знанні "другий", навіть як застарілого, в словниках не фіксується). Яке походження слова "вторинний"?

Answer 1

у знанні другий, навіть як застарілого, в словниках не фіксується

Занотуйте, що наступного разу було би непогано указ[ув]ати які саме словники. Але можу погодити ся, що во̂дсутня сама стаття або згадка в будь-яко̂й статте̂ во̂ ве̂домих мене̂ словниках, наприклад в: СУМ-е̂ 11 і 20, словнице̂ Грінченка ітд. При цьому СУМ-и мають втора, але знов ж таки не як чисто друга:

ВТО́РА, и, ж.

1. Другий голос у музичній партії.
2. Друга скрипка.

А також, хоч і з припискою розм., але ве̂домо про первий.

Ось етімолоґія во̂д ЕСУМ-а вторинний, там ж згаданий і вторий:

ВТО́РА

• псл. vъtorъ‹*ṇtorъ, *ṇterъ;
• споріднене з лит. añtras «другий, інший», лтс. ùotrs, прус. атtars, двн. andar, гот. anþar, oc. œндœр, дінд. antarah «тс.», іє. *ontor-/ *ṇtor-;
• з другого боку, припускається звʼязок з ав. vitara- «далі», дінд. vitarám «тс.», vítaraḥ «той, що веде далі» (Фасмер І 364–365);
• російська вто́ра, второ́й «другий», білоруська уто́ра, давньоруська въторъ, польська wtór, болгарська вто́ри «другий», македонська втор(u), старословʼянська въторъ;
• Фонетичні і словотвірні варіанти: втора́к «другий рій», вто́рий, втори́нний, втори́ти, второвки́ «другі струни на кобзі або бандурі», вторува́ти, повто́р, повтори́ти, повто́рний.

Тож можна вважати, що в одному словнику є згадка слова. Однак, на жаль, наразе̂ поки не можу во̂дпове̂сти, чому гинші ве̂домі словники не мають.

Во̂д себе зазначу, що во̂второк теж має того ж корня втор.

Щодо вжитку, то слово вторий було вживане Шевченком і Скороводою¹, Франком² ітд, гинші приклади вживу є в корпусах Ґрака і Лайпціґа. Можна також згадати ве̂дому сучасну пе̂сню Пирятина — Арта³. Щоправда, часто приписують до суржику:

В. С. Єгорова: «Культура мовлення сучасної молоді»

– «українізовані» форми російських числівників: первий, перва, вторий, втора, сєм, пятий, восім, чьотири, шесть, девять;

Тиждень

Викладачка англійської та аргентинського танго Світлана Ємець найперше пригадує багатовимірне «тю», «балакаю», «вторий» та «калідор». Суржик використовує хіба що для гумористичного ефекту, проте походження з Полтавщини все одно наклало відбиток на все життя, через що кілька разів у мандрах незнайомі люди вгадували, звідки вона приїхала.

Або все ж таки до діялекто̂в, наприклад того ж по̂втавського:

_{Л. А. Москаленко «Акти (протоколи) полтавського полкового суду» (1683-1750 pp.) — памʼятка української мови}

Порядкові числівники, утворені від назв одиниць, десятків, сотень і тисяч, переважно не відрізняються від сучасних українських літературних або діалектних форм: … вторий …

Також є така згадка:

_{М. Протасов. Об упорядочении и унификации античной транскрипции (1940)}

І. Огієнко твердить, що написання фт замість θ «знаходимо часто у наших письменників XVI – XVII віку», а про поширеність вимови θ як фт свідчать Полтавські акти 1666 – 1667 р., де нерідко замість вторий (-ый) писано форий.

---

1. Скоровода — дещо, як на мене, спеціфічний приклад.
2. Див. дале̂ згаданй корпус Ґрака.
3. Обережно, є непристойна лексіка.