3

Наприклад, "Вы, случайно, не из Киева?", "Ты, случаем, уж не удушишся ли?"

На думку одразу спадає "випадком", але це, думаю, неправильно, неприродно. Мабуть, треба перебудовувати речення.

1
  • В цих випадках підходить слово "раптом"
    – Artemix
    Feb 11 at 10:27

3 Answers 3

5

ЧАСОМ

2. Випадково, ненароком. — Чи ви не п'яні часом, пане хазяїне, бодай ви здорові були? — поспитав він з непевністю в голосі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 115); Сафрон з підсвідомим острахом поглянув на вікно попівського будинку: чи не побачив його часом з кімнати начальник штабу (Михайло Стельмах, II, 1962, 183); — Вибачайте, у вас часом нема сірників? (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 20).

БУВА́

2. вставн. сл. ...

// Уживається для вираження ймовірності чогось неприємного; чого доброго. — Чи ти, бува, не здурів? чи не збожеволів, Чіпко?.. — гукає Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 205); — Нічогенька хмарка, — каже людина з йоржиком, — доки змалюєте, щоб, бува, не втопила... (Юрій Яновський, II, 1954, 197);

// Уживається для вираження припущення у знач., близькому до може. А що, як спитаю, чи не треба їм, бува, коням овса або якого борошна? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 20); — Що ж, коли їх доля так помежувала: одному дала багато, а другому — нічого... — Доля?.. Гляди лишень, Галю, чи доля то! чи не самі люди, бува, й винні?.. (Панас Мирний, II, 1954, 252);

...

2

"раптом".

наприклад: "А ви, раптом, не з Києва"?

2

Може подивувати, але случай існує в українській, в тому числї від класіків.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 384.

СЛУ́ЧА́Й, случаю, чол., розм. Те саме, що випадок 1, 2.

Серце плаче, як згадаю Хоч невеселії случаї І невеселії ті дні, Що пронеслися надо мною (Тарас Шевченко, II, 1963, 173); Думка його, як він не одганяв її, знай вертілася коло того случаю з арфʼянкою (Панас Мирний, III, 1954, 275); [Шумейко:] От тобі й на! Нащо вже я передовик, а такого случаю за шістдесят сім років життя ще ніколи не бачив (Іван Микитенко, I, 1957, 492); Ніхто краще його не ставав до бою.. У тих-то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 53); — Значить, ти вже батько. По такому случаю і ми з тобою по чарупині випємо (Михайло Стельмах, II, 1962, 73).

На (про) всякий случай — те саме, що На (про) всякий випадок (див. випадок).

[Хлопець:] Ну, нащо ж ти се кажеш? [Дівчина:] На всякий случай… (Леся Українка, II, 1951, 103); Як вже дуже смертось, ввійшли в будинок; тоді в ньому було тільки чотири світлички: у двох жив сам пан, а дві пустували, про всякий случай, для гостей (Олекса Стороженко, I, 1957, 184);

На случай чого — те саме, що На випадок (див. випадок).

На голові [діда] соломʼяний бриль; на плечі, на герлизі, висить торба з хлібом та свита — на случай негоди (Панас Мирний, I, 1949, 150).

Щоправда, позначене як розмовне. Що частково правдливо, бо має рїдкий вжиток або сприймають за діялектізм. Однак, слово — не московізм, бо зі таким значеннєм було ще в доукраїнські часи і можна зустрїти також в гинших мовах, що «далекі» від нас:

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.

давньоруська лучитися «трапитися», нижньолужицька łucyś se «траплятися», прасловʼянська lučiti sę «трапитися», сербохорватська слу́чити се «трапитися; потрапити», старословʼянська лѹчити сѧ «зустрітися, трапитися»

Можна подумати, що то московізм, бо приросток с замість сучасного з, якщо наступний звук — л. Але українська має чимало таких випадків, коли с збережено: смітник, свита (одяг), свинка (деревʼяний мʼяч) ітд.


Якщо однаково треʼ слово, то можу порадити, з не згаданих тут, випадково, що є прямим відповідником до похідного від случай — случайно, котре, як на мене, не спотворює згадані вами речення.

5
  • Цікава ваша думка. Як гадаєте, чи піде українській мові на користь якщо ми почнемо вживати случай у значені випадок?
    – Yola
    Feb 11 at 19:19
  • 1
    @Yola В цьому питаннї менї, якщо чесно, однаково. Якщо говориш свойою говіркою, котра має такого слова — продовжуй на здоровя! Зьвісно, випадок красше звуче через відсутність такого с, а також є поширенїшим словом. Якщо ж говорити з суто етѵмолоґічного погляду, тобто надчистомовства, то случай має певну перевагу, бо давнє слово, що переішло до української, а випадок може бути запозикою з Ляської. Тож, відповідь залеже від того, як і що вкладаєш в користь.
    – stegetsj
    Feb 11 at 22:02
  • Мені здається, що ви не зовсім праві кажучи, що случай сприймають за діалектизм, бо його здебільшого сприймуть за суржик.
    – Yola
    Feb 12 at 3:20
  • А доукраїнські це які часи? І чому наявність слова в ті часи означає, що це не московізм?
    – Yola
    Feb 12 at 3:29
  • @Yola 1) то є сумна правда, що значна частина люду, котра знайома лише з державною україською, сприймають будь-яке незвичне слово, пак схоже з сусїдними мовами, як суржик або полонізм, нп. ± подібна доля з держати, ждати ітд; 2) коли були протодіялекти і ранїше; тут вже згадані як давньоруська (грубо: мова Русьи), а також старословʼянська. Чому не московізм? Бо тоді а) московської мови теж не було; б) українські говірки мусили би втратити слово геть, а потім перезапозичити, що такого, якщо поглянути на вжитки, не було.
    – stegetsj
    Feb 12 at 16:15

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.