Наприклад, "Вы, случайно, не из Киева?", "Ты, случаем, уж не удушишся ли?"
На думку одразу спадає "випадком", але це, думаю, неправильно, неприродно. Мабуть, треба перебудовувати речення.
-
В цих випадках підходить слово "раптом"– Artemix ♦Feb 11 at 10:27
Add a comment
|
3 Answers
2. Випадково, ненароком. — Чи ви не п'яні часом, пане хазяїне, бодай ви здорові були? — поспитав він з непевністю в голосі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 115); Сафрон з підсвідомим острахом поглянув на вікно попівського будинку: чи не побачив його часом з кімнати начальник штабу (Михайло Стельмах, II, 1962, 183); — Вибачайте, у вас часом нема сірників? (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 20).
2. вставн. сл. ...
// Уживається для вираження ймовірності чогось неприємного; чого доброго. — Чи ти, бува, не здурів? чи не збожеволів, Чіпко?.. — гукає Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 205); — Нічогенька хмарка, — каже людина з йоржиком, — доки змалюєте, щоб, бува, не втопила... (Юрій Яновський, II, 1954, 197);
// Уживається для вираження припущення у знач., близькому до може. А що, як спитаю, чи не треба їм, бува, коням овса або якого борошна? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 20); — Що ж, коли їх доля так помежувала: одному дала багато, а другому — нічого... — Доля?.. Гляди лишень, Галю, чи доля то! чи не самі люди, бува, й винні?.. (Панас Мирний, II, 1954, 252);
...
"раптом".
наприклад: "А ви, раптом, не з Києва"?
Може подивувати, але случай існує в українській, в тому числї від класіків.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 384.
СЛУ́ЧА́Й, случаю, чол., розм. Те саме, що випадок 1, 2.
Серце плаче, як згадаю Хоч невеселії случаї І невеселії ті дні, Що пронеслися надо мною (Тарас Шевченко, II, 1963, 173); Думка його, як він не одганяв її, знай вертілася коло того случаю з арфʼянкою (Панас Мирний, III, 1954, 275); [Шумейко:] От тобі й на! Нащо вже я передовик, а такого случаю за шістдесят сім років життя ще ніколи не бачив (Іван Микитенко, I, 1957, 492); Ніхто краще його не ставав до бою.. У тих-то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 53); — Значить, ти вже батько. По такому случаю і ми з тобою по чарупині випємо (Михайло Стельмах, II, 1962, 73).
На (про) всякий случай — те саме, що На (про) всякий випадок (див. випадок).
[Хлопець:] Ну, нащо ж ти се кажеш? [Дівчина:] На всякий случай… (Леся Українка, II, 1951, 103); Як вже дуже смертось, ввійшли в будинок; тоді в ньому було тільки чотири світлички: у двох жив сам пан, а дві пустували, про всякий случай, для гостей (Олекса Стороженко, I, 1957, 184);
На случай чого — те саме, що На випадок (див. випадок).
На голові [діда] соломʼяний бриль; на плечі, на герлизі, висить торба з хлібом та свита — на случай негоди (Панас Мирний, I, 1949, 150).
Щоправда, позначене як розмовне. Що частково правдливо, бо має рїдкий вжиток або сприймають за діялектізм. Однак, слово — не московізм, бо зі таким значеннєм було ще в доукраїнські часи і можна зустрїти також в гинших мовах, що «далекі» від нас:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.
давньоруська лучитися «трапитися», нижньолужицька łucyś se «траплятися», прасловʼянська lučiti sę «трапитися», сербохорватська слу́чити се «трапитися; потрапити», старословʼянська лѹчити сѧ «зустрітися, трапитися»
Можна подумати, що то московізм, бо приросток с замість сучасного з, якщо наступний звук — л. Але українська має чимало таких випадків, коли с збережено: смітник, свита (одяг), свинка (деревʼяний мʼяч) ітд.
Якщо однаково треʼ слово, то можу порадити, з не згаданих тут, випадково, що є прямим відповідником до похідного від случай — случайно, котре, як на мене, не спотворює згадані вами речення.
-
Цікава ваша думка. Як гадаєте, чи піде українській мові на користь якщо ми почнемо вживати случай у значені випадок?– YolaFeb 11 at 19:19
-
1@Yola В цьому питаннї менї, якщо чесно, однаково. Якщо говориш свойою говіркою, котра має такого слова — продовжуй на здоровя! Зьвісно, випадок красше звуче через відсутність такого с, а також є поширенїшим словом. Якщо ж говорити з суто етѵмолоґічного погляду, тобто надчистомовства, то случай має певну перевагу, бо давнє слово, що переішло до української, а випадок може бути запозикою з Ляської. Тож, відповідь залеже від того, як і що вкладаєш в користь.– stegetsjFeb 11 at 22:02
-
Мені здається, що ви не зовсім праві кажучи, що случай сприймають за діалектизм, бо його здебільшого сприймуть за суржик.– YolaFeb 12 at 3:20
-
А доукраїнські це які часи? І чому наявність слова в ті часи означає, що це не московізм?– YolaFeb 12 at 3:29
-
@Yola 1) то є сумна правда, що значна частина люду, котра знайома лише з державною україською, сприймають будь-яке незвичне слово, пак схоже з сусїдними мовами, як суржик або полонізм, нп. ± подібна доля з держати, ждати ітд; 2) коли були протодіялекти і ранїше; тут вже згадані як давньоруська (грубо: мова Русьи), а також старословʼянська. Чому не московізм? Бо тоді а) московської мови теж не було; б) українські говірки мусили би втратити слово геть, а потім перезапозичити, що такого, якщо поглянути на вжитки, не було.– stegetsjFeb 12 at 16:15