13

Не до кінця розумію процес додавання нових слів в українській мові. Логіка підказує, що слово стає частиною мови, коли його додають у словник, який видається уповноваженою організацією/інститутом.

Для англійської мови знайшов таке:

Головними ресурсами є Oxford English Corpus і Oxford Reading Programme. Перше джерело містить велику кількість текстів, зібраних на просторах Інтернету, а другий — електронну колекцію пропозицій або маленьких уривків текстів абсолютно різних стилів: від текстів пісень до матеріалів з наукових журналів.

Працівники видавництва постійно відстежують ці два ресурси на предмет наявності нових слів. Якщо вони бачать, що нове слово або термін з’являється досить часто в абсолютно різних контекстах, поняття стає кандидатом на додавання в якійсь із Оксфордських словників. У підсумку вибираються саме ті слова, які вважаються найбільш значимими і важливими, які залишаться в мові на довгий час.

Частково, на це питання дають відповідь тут, тут і тут, однак мене цікавить, чи існує якийсь формалізований процес, критерії, терміни як вибираються слова, що стають кандидатами на додавання?

5

Тут відповіли, що напевне, на найбільш офіційному рівні таким займається Інститут української мови НАНУ, де укладали словник «Нові слова та значення» (2009).

У статті «Засади створення словника нових слів та значень» сказано таке:

… фіксація нових термінів відбувається з урахуванням кількох критеріїв: час появи, зумовленість (мовна чи позамовна), вживання та словотвірне значення. Словник має на меті засвідчити нові слова та значення для дослідження майбутнього входження їх у мову. Оскільки нові слова в українській мові правописно неусталені, словник не претендує на нормативність.

До словника не включено індивідуальні авторські новотвори, експресивно забарвлені слова; назви медичних препаратів та засобів гігієни … патронімічні назви та номенклатура продуктів … .

У «Лексикографічному бюлетені» часом друкують матеріали до словників, наприклад у випуску 18) є стаття «Матеріали до словника нових слів і значень (слова з прикладкою інтернет)», які увійшли до згаданого, а у випуску 20 є стаття з матеріалами до «Словника граматичного керування прикметників», тощо. Тобто слово проходить стадії вживання в пресі — вживання у наукових публікаціях і тематичних словниках — внесення у словник загальний.

У 2010 опубліковано «Нові й актуалізовані слова та значення. Словникові матеріали 1 (2002–2010)», і було заплановано створювати щорічники нових слів у формі тлумачних праць з вибірковим дослідженням джерел, однак на цей момент я не спостерігаю в інтернеті свідчень їх існування.

Обов'язково треба пам'ятати й про те, що

брак слова у наявних словниках не є свідченням його відсутности в живій чи фаховій мові, це лише свідчення того, що наявні словники його не зафіксували (джерело)

А ще є публікації де ганять словникарів, які допускають різне написання однотипних запозичень (на прикладі боді-пірсинг і бодібілдинг), чим підводять читача до думки, що потрапляння у словник — не останній етап розвитку неологізма.

  • Від себе додам, що не уявляю формалізованого процесу визначення того, чи слово існує, чи ні. Зважаючи на потоп інформації, неможливо визначити, скільки разів слово було вжите, всерйоз чи як спроба, і тим більше, зробити це так-сяк оперативно. Слова виникають щодня, і вони справді існують, навіть якщо життєвий цикл їхній складає два дні. Неправильні (хибно утворені чи потрактовані) слова також існують, але не вносяться в словники, аби не заохочувати людей до їх вживання, коли є адекватні відповідники. Все, що треба мовцеві, це трохи мовної гігієни, яка приходить з читанням. – ata_zh Jul 27 '17 at 20:00

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.