Використання Батькович замість по батькові

Question

Ніде не знайшов коли можна використовувати Батькович/Батьківна для заміни по батькові.

У російських джерелах написано що це "жартівливе звернення до чоловіків або юнаків".

Чи це справедливо і для української мови (що це саме жартівливе звернення)? Чи можна використовувати "Батькович" коли у контексті очікується патронім, але по батькові невідоме (при зверненні до людини, при розповіді про третю людину, у літературі)?

(Літературний приклад - коли богатир, якого називають по імені і по батькові збирається битися із змієм, то змія називають Змій Змієвич)

Чи є інші "замінники", які можна використовувати коли по батькові не відоме?

Answer 1

Надибала дуже цікаву статтю Галини Лукаш «Онімна гра в сучасній номінації», в якій пані професорка проаналізувала "основні механізми створення нових квазіонімних номінацій усного мовлення, які за своїм лексичним змістом та словотвірною онімною моделлю нагадують власні назви і можуть бути їм омонімічними".

Зокрема, мовознавець відзначає:

Під терміном «квазіоніми» (від лат. quasi − ‘ніби, начебто’; онім − ‘власна назва’) розуміють загальні назви, омонімічні власним назвам [Андреев 2005: 5]. Квазіоніми утворюються на базі різних лексичних одиниць і становлять собою загальні назви, які на основі онімних моделей і за допомогою онімних формантів набули вигляду власних назв, але разом з тим їхнє апелятивне значення залишилося прозорим для мовців [Там само]. В.М. Андреєв як приклад наводить арготичні рос. квазіоніми Мешок Петрович − ‘пляшка горілки’; козлостан − ‘табірна система’.

Процес утворення подібних лексем названо словотвором за аналогією, або словотвором за моделлю власної назви. Українська мова дає безліч таких прикладів-мовленнєвих квазіонімів: Сахар Медович − ‘нещира, лукава, улеслива людина’, Глек Макітрович − ‘йолоп’ (сема − ‘порожній посуд’); Кобра Іванівна, Кобра Львівна, Тигра Львівна, Пантера Львівна, Змія Батьківна (Іванівна) − ‘зла, лайлива жінка’; Глухар Тетерович ‒’глухий’; Мороз Іванович ‒ ‘дурний’ (сема ‒ сленгове молодіжне мороз, тобто ‘байдужа до всього людина’; пор. відморозитись, тобто ‘виявити повну байдужість’); Розтапша Іванівна −‘незібрана людина’, Лапша Іванівна ‒ ‘людина, яку легко обдурити’; Кульома Іванівна ‒ ‘забудько’; Мегера Іванівна ‒ ‘зла людина’, Балда Іванівна ‒ ‘дурна людина’; Іван Бражник, Неминайкорчма, Непролийкрапля − ‘любителі випити’ [ФСССГД 2013]. У молодіжному сленгу вживається квазіонім стьобич − ‘жартівник, веселун’ (від стібатися − ‘насміхатися, іронізувати’) [ССУС 2006].

У наведених прикладах широко вживаний конотонім Іванович (Іванівна), рівнозначний квазіотецтву Батькович. Такий умовний, «ключовий», замінник імені по батькові у поєднанні з повним іменем у конотонімних сполученнях мав би сприяти вияву шанування у звертанні до особи. Але місце особових імен в антропонімній формулі посідають апелятиви-характеристики Кобра, Тигра, Змія, Розтапша, Лапша, Кульома, Мегера, Балда, Мороз, граматично подібні до імен, і номінація відзначається каламбурним використанням загальної назви замість схожої за формою ВН. У результаті збережено зв’язок із первісною негативною семантикою апелятива, на яку накладається онімне референтне співзначення. На нашу думку, спосіб творення цих квазіонімних сполучень ‒ онімна паронімія, коли особливу роль відіграє апелятивна семантика їх формативів.

У статті автор ще пояснює творення й уживання квазіантропонімів (Чайковський (варіант: ЧайКофський) – назва кав’ярень; Носовський – назви крамниць з продажу панчох та шкарпеток, Путлер: Пут(ін)+(Гіт)лер) та квазітопонімів (Донбабве і Луганда) та інших.

Резюмує пані Лукаш так:

Отже, поява квазіонімів, у процес творення яких залучаються різні інтернаціональні та національні культурні ресурси, пов’язані з онімною лексикою, є традиційним ігровим вплітанням нових лексичних одиниць у процес номінації дійсності. Семантика базових онімів у повторюваних ситуаціях видозмінюється, руйнуються вихідні культурні межі, виникає ігрова модальність.