Досить часто стикаюсь з такою ситуацією: в усному спілкуванні, в документах моє прізвище відмінюють. Хоча, наскільки я пам'ятаю зі шкільного курсу української мови та з університету, чоловічі прізвища, ща мають закінчення "ко" не відміняються. Наприклад, Стецько, Гречко, Бондаренко. При розмові люди кажуть: я дав грошей Стецьку/Бондаренку. Так само й пишуть в документах: видано Стецьку/Бондаренку. Чи то є правильним вживанням прізвищ в українській мові, чи то я щось плутаю? Всім дякую за відповідь
3
-
У мене прізвище Побочій як в жіночому роді вірно.– РоманJan 16, 2019 at 16:34
-
1@Роман раджу вам зробити окреме запитання з поясненням, що саме вам незрозуміло. Варто також написати, де ви шукали відповідь самостійно.– P. Vowk ♦Jan 17, 2019 at 18:15
-
Якщо коротко, то українською такі прізвища відмінюють, коли носій чоловік (нема Тараса Петренка), і не відмінюють, коли носій жінка (нема Оксани Петренко). А російською — не відмінюють для обох родів. Я припускаю, Ви сплутали з правилами для жіночого роду або з правилами російської мови, або Ваш викладач помилився.– Sasha ♦Feb 19 at 2:18
Add a comment
|
4 Answers
Згідно з чинним правописом, відмінюються:
IV.§102.1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників I відміни, відмінюються як відповідні іменники I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників II відміни:
(з прикладів):
Симоненко — Симоненка, Симоненкові (Симоненку) й т. д.
Але!
IV.§102.4. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Василя Сеника, Михайлові Балієві, з Андрієм Байком.
answered Feb 8, 2017 at 10:17
Українські та інші слов'янські прізвища, що мають закінчення І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища із закінченнями ІІ відміни - за зразком відмінювання іменників ІІ відміни. Жіночі прізвища на приголосний та -о не відмінюються.
Є доволі прості правила.
- Українські та інші слов'янські прізвища, що мають закінчення І відміни, відмінюються як відповідні іменники.
- Прізвища із закінченнями ІІ відміни — як іменники ІІ відміни.
- Жіночі прізвища на приголосний та -о не відмінюються.
- Не відмінюються псевдоніми і слов'янські прізвища на е, і (Ле, Трублаїні, Леле), а також прізвища іншомовного походження на і, е, у, о, наголошені а, я та інші нетипові для української мови закінчення (Беранже, Гете, Руставелі, Петефі, Ло-тяну, Шоу, Бокаччо, Гюго).
Цей допис не є чистою відповіддю, хоча частково можна вважати, бо деякі згадують про незмінність чоловічих прізвишч у давнину
Не знаю про яку саму давнину кажуть, почну з новітніх часів
2012 § 102
2007
2003 § 105
2000
1994
Є шче 1993, але я його дістати не можу
- Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників I відміни, відмінюються як відповідні іменники I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників II відміни:
Симоненко — Симоненка, Симоненкові (Симоненку) й т. д.
Вже якнайменше 23 роки вільної України пройшло, а люди не перевчилися
Але нумо продовжувати — правописи спочатку невільної України
1986 сторінки 492—483 Головашчука
Іменники 2 відміни (чоловічого роду з кінцевим приголосним та -й або із закінченням -о, середнього із закінченнями -о, -е, -я, крім іменників, в яких при відмінюванні зʼявляються суфікси -ат- (-ят), -ен-) мають в однині такі відмінкові закінчення:
У родовому відмінку […] закінчення -а у твердій та мішаній групах […] мають іменники чоловічого роду, що означають: а) назви осіб, власні імена, прізвища й прізвиська, а також персоніфіковані предмети та явища
У родовому відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -а, -я, у-, -ю.
- -а, -я мають:
- Іменники чол. р. цієї відміни (в твердій і мішаній групах -а, в мʼякій -я), коли вони означають
- Людей, зокрема власні імена і прізвища
1933 § 22—23
Тут чомусь звичні нам перші дві відміни записані навпаки, але правила зміну чоловічого прізвишча залишене
По суті, все так само, як і пізніше; хіба у давальному відмінку рекомендували вживати ріжні форми закінчень -у, -ові при збігу слів
Доходимо до вельми похилого віку, коли правопис був знов штибу вільним і після якого дійсно тре було перевчитися
1928 § 78
Усі інші українські прізвища відмінюються як звичайні слова; прикметникові — як прикметники, іменникові — як іменники, напр.: Іван Лободюченко, Івана Лободюченка, з Іваном Лободюченком, Іванові Петровичеві (Петровичу) Лободюченкові і т. ін.
Також стає зрозуміло відки майбутня таблиця відмін: § 23
І тут але: все так само!
Після прогляду маю дві цікаві речі, які я би хтів знати у коментарях до мого допису
Перша: чому змінили колонки таблиці (але на це не тре відповідати)?
Друга: по чому ті люди вчилися?
👤Andrew Хоча, наскільки я пам'ятаю зі шкільного курсу української мови та з університету, чоловічі прізвища, ща мають закінчення "ко" не відміняються.
👤user1417 Можливо зараз і такий правопис,але коли я також навчалася, не було відмінювання прізвищ із закінченням -ко.Відмінювалися лише імена і по батькові
