16

Досить часто стикаюсь з такою ситуацією: в усному спілкуванні, в документах моє прізвище відмінюють. Хоча, наскільки я пам'ятаю зі шкільного курсу української мови та з університету, чоловічі прізвища, ща мають закінчення "ко" не відміняються. Наприклад, Стецько, Гречко, Бондаренко. При розмові люди кажуть: я дав грошей Стецьку/Бондаренку. Так само й пишуть в документах: видано Стецьку/Бондаренку. Чи то є правильним вживанням прізвищ в українській мові, чи то я щось плутаю? Всім дякую за відповідь

  • У мене прізвище Побочій як в жіночому роді вірно. – Роман Jan 16 at 16:34
  • @Роман раджу вам зробити окреме запитання з поясненням, що саме вам незрозуміло. Варто також написати, де ви шукали відповідь самостійно. – P. Vowk Jan 17 at 18:15
32

Згідно з чинним правописом, відмінюються:

IV.§102.1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників I відміни, відмінюються як відповідні іменники I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників II відміни:

(з прикладів):

Симоненко — Симоненка, Симоненкові (Симоненку) й т. д.

Але!

IV.§102.4. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Василя Сеника, Михайлові Балієві, з Андрієм Байком.

7

Українські та інші слов'янські прізвища, що мають закінчення І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища із закінченнями ІІ відміни - за зразком відмінювання іменників ІІ відміни. Жіночі прізвища на приголосний та -о не відмінюються.

Джерело

6

Є доволі прості правила.

  1. Українські та інші слов'янські прізвища, що мають закінчення І відміни, відмінюються як відповідні іменники.
  2. Прізвища із закінченнями ІІ відміни — як іменники ІІ відміни.
  3. Жіночі прізвища на приголосний та -о не відмінюються.
  4. Не відмінюються псевдоніми і слов'янські прізвища на е, і (Ле, Трублаїні, Леле), а також прізвища іншомовного походження на і, е, у, о, наголошені а, я та інші нетипові для української мови закінчення (Беранже, Гете, Руставелі, Петефі, Ло-тяну, Шоу, Бокаччо, Гюго).
2

Цей допис не є чистою відповіддю, хоча частково можна вважати, бо деякі згадують про незмінність чоловічих прізвишч у давнину

Не знаю про яку саму давнину кажуть, почну з новітніх часів

2012 § 102
2007
2003 § 105
2000
1994

Є шче 1993, але я його дістати не можу

  1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників I відміни, відмінюються як відповідні іменники I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників II відміни:

Симоненко — Симоненка, Симоненкові (Симоненку) й т. д.

Вже якнайменше 23 роки вільної України пройшло, а люди не перевчилися


Але нумо продовжувати — правописи спочатку невільної України

1986 сторінки 492—483 Головашчука

Іменники 2 відміни (чоловічого роду з кінцевим приголосним та або із закінченням , середнього із закінченнями -о, -е, -я, крім іменників, в яких при відмінюванні зʼявляються суфікси -ат- (-ят), -ен-) мають в однині такі відмінкові закінчення:

У родовому відмінку […] закінчення у твердій та мішаній групах […] мають іменники чоловічого роду, що означають: а) назви осіб, власні імена, прізвища й прізвиська, а також персоніфіковані предмети та явища

1940 § 47
1938

У родовому відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -а, -я, у-, -ю.

  1. -а, -я мають:
    1. Іменники чол. р. цієї відміни (в твердій і мішаній групах -а, в мʼякій -я), коли вони означають
      • Людей, зокрема власні імена і прізвища

1933 § 22—23
Тут чомусь звичні нам перші дві відміни записані навпаки, але правила зміну чоловічого прізвишча залишене

По суті, все так само, як і пізніше; хіба у давальному відмінку рекомендували вживати ріжні форми закінчень , -ові при збігу слів

Доходимо до вельми похилого віку, коли правопис був знов штибу вільним і після якого дійсно тре було перевчитися

1928 § 78

Усі інші українські прізвища відмінюються як звичайні слова; прикметникові — як прикметники, іменникові — як іменники, напр.: Іван Лободюченко, Івана Лободюченка, з Іваном Лободюченком, Іванові Петровичеві (Петровичу) Лободюченкові і т. ін.

Також стає зрозуміло відки майбутня таблиця відмін: § 23

І тут але: все так само!


Після прогляду маю дві цікаві речі, які я би хтів знати у коментарях до мого допису

Перша: чому змінили колонки таблиці (але на це не тре відповідати)?

Друга: по чому ті люди вчилися?

👤Andrew Хоча, наскільки я пам'ятаю зі шкільного курсу української мови та з університету, чоловічі прізвища, ща мають закінчення "ко" не відміняються.

👤user1417 Можливо зараз і такий правопис,але коли я також навчалася, не було відмінювання прізвищ із закінченням -ко.Відмінювалися лише імена і по батькові

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.