3

В угодах про нерозголошення конфіденційності інформації є дві сторони:

  1. Сторона 1, що надає конфіденційну інформацію.
  2. Сторона 2, що отримує конфіденційну інформацію.

Дуже часто їх називають розкриваюча сторона та приймаюча сторона, що, на мій погляд, не є вірним з точки зору правил української мови.

Пошук в Google показує, що подібне написання є досить розповсюдженим явищем.

Які замінники можете порадити?

5

Сторона-розкривач і сторона-отримувач (сторона-одержувач). Ці слова вже мають деякий вжиток:

Крім цього, угодою мають бути обов’язково встановлені конструкції доступу для третіх осіб (наприклад співробітників компанії-одержувача або субпідрядників). На практиці вони різняться від письмового повідомлення сторони-розкривача про кожну особу, яка отримує доступ до інформації, до підписання окремих договорів про нерозголошення з ними.
-- Договір про нерозголошення конфіденційної інформації (NDA)

1

У частині випадків сторони можна назвати замовник і виконавець. Хоча стророна, що надає доступ до конфіденційної інформації, — не завжди замовник, а сторона, яка отримує доступ до конфіденційної інформації, — не завжди виконавець, але в частині випадків це так, тому іноді такі позначення доречно застосувати (особливо, якщо угода про нерозголошення є частиною пакета документів, і в решті документів пакети сторони називають так само).

(Також зазначу, що не кожна угода про нерозголошення має стророну, що надає доступ до конфіденційної інформації, і сторону, що отримує доступ до конфіденційної інформації, — угоди про нерозголошення також бувають взаємні і навіть багатосторонні.)

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.