“Ось” і “он” - у чому рiзниця?

Question

Ось воно шо! i Он воно шо! - є різниця? У чому?

А якщо "Он він лежить" і "Ось він лежить"?

Answer 1

Ось і он(о)

Зі «Словника української мови» в 11 томах (виділення напівжирним моє):

• ось, частка. 1. вказівна. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжуються жестом). <…>

• он, частка. 1. вказівна. Уживається при вказуванні на що-небудь віддалене. <…>

  оно́, онно́. 1. частка вказівна, розмовне. Те саме, що он. <…>

Це лише перші значення (є й інші). Але мені здається, ці значення є ключовими (можливо, первинними) і вони певною мірою задають семантику цих слів в усіх значеннях. Тобто що в усіх чи принаймні в більшості значень ось має семантику близькості, а он((н)о) — семантику віддаленості. Звісно, коли ми не вказуємо пальцем на конкретний предмет, а маємо на увазі якесь абстрактне поняття, то різниця між близькістю і віддаленістю дещо розмивається або навіть зовсім зникає.

_{Я не дуже на цьому знаюся, але, здається, «Етимологічний словник української мови» в 7 томах підтверджує мою думку, що ось від початку мало семантику близькості, а от — семантику віддаленості: ось є результатом злиття й редукції слів о і се («це»), тобто певною мірою пов'язане зі значенням «цей»; он походить від праслов'янських *onъ/*ona/*ono, що мало значення «він/вона/воно», «той/та/те», «той/та/те, що там» (а онно́, оно́ є результатом злиття он з іншими словами), тобто певною мірою пов'язане (пов'язані) зі значенням «той».}

«Ось воно що/як!» і «он(о) воно що/як!» (і «от воно що/як!»)

У «Генеральному регіонально анотованому корпусі української мови» версії 10:

• «он((н)о) воно що/як» — 1431:

  • «он воно що/як» — 1428,
  • «оно воно що/як» — 3,
  • «онно воно що/як» — 0;

• «ось воно що/як» — 562;

• «от(о) воно що/як» — 139 (про от і ото трішки пізніше):

  • «от воно що/як» — 139,
  • «ото воно що/як» — 0.

Тобто явну перевагу в цьому випадку начебто має частка з семантикою віддаленості. Цікаво, що в російській мові ситуація начебто протилежна: «(в)от оно что/как» має істотну перевагу над «(в)он оно что/как» (1220 проти 158). З цього я можу спробувати зробити два різні висновки: або (а) для цього виразу близькість/віддаленість вже майже не має ваги (і говорять просто так, як склалося; або ж інші чинники, наприклад милозвучність чи швидкість вимовляння, впливають ще більше); або ж (б) семантична різниця між українськими ось і он(о) все-таки не зовсім така сама, як між російськими вот і вон (хоча в російській на перший погляд начебто ті самі близькість і віддаленість, але завжди можуть бути якісь нюанси, непомітні на перший погляд; зокрема мене трішки дивує етимологія українських от, ото і російського вот, про це нижче). Який з цих висновків ближче до істини, я гадки не маю.

_{Додатково: от, ото}

_{Окрім частки з явною семантикою близькості ось і частки з явною семантикою віддаленості он(о), українська мова ще має частку от(о), з якою ситуація для мене не зовсім очевидна.}

_{З одного боку, тлумачний словник каже, що от у першому значенні теж має семантику близькості (але про ото́ вже такого не каже; на відміну від он(н)о і он, ото подано не просто посиланням на от, а окремою статтею):}

_{от, частка. 1. вказівна. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом); ось. <…>}

_{ото́, частка, розмовне. 1. вказівна. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь (іноді супроводжуються вказівним жестом); ось то. <…>}

_{З іншого — етимологічний словник каже, що о́то́ є результатом злиття о і то («те»), а от (як, до речі, і російське вот) є результатом видозміни ото. Тобто виходить, що за походженням ці частки начебто мали б мати семантику віддаленості — чи принаймні, здається, ото спочатку її мало (та й зараз в мене особисто ото́ асоціюється радше з віддаленістю). Чи справді от змінило свою семантику на протилежну, ставши синонімом ось (а ото зупинилося десь на півдорозі) — чи, можливо, в українському от все-таки залишилися якісь нотки віддаленості (мовляв, от — це близько, але все-таки трішки далі, ніж ось [якщо так — на яку українську частку тоді семантично більш схоже російське вот: на ось чи на от?]) — я не знаю.}