2

Як граматично правильно використовувати "по батькові"? Чи вірно побудована фраза "Українські по батькові [фіксуються джерелами починаючи з століття]"?

На мою думку, "по батькові" не є іменником і не може бути підметом.

2
  • @AndriyIvanchenko Та бачу я, про що мова. Ви питання моє зрозуміли? Допомогти з відповіддю можете?
    – behemothus
    Jul 4 at 11:52
  • @AndriyIvanchenko Розпишіть зміст - Так ви ж уже відповіли по суті.
    – behemothus
    Jul 5 at 9:10
0

«По батькові» — це прислівник, який, згідно з українським правописом, маємо писати окремо.

Прислі́вник (лат. adverbium — «до дієслова», «при дієслові») — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?

Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: Синіла (де?) навкруги далечінь (Гончар); Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, покапувало. (М. Олійник)

Рідше прислівник входить у зв'язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?) направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво. (Леся Українка) Менш типовою для частини прислівників є роль присудка в односкладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу. (О. Гончар)

Або ж ім'я по батькові.

Обста́вина — другорядний член речення, який пояснює слово зі значенням ознаки, виражає якісно-означальну характеристику дії, стану чи позначає, за яких обставин відбувається дія, вказує на спосіб, міру або ступінь вияву дії або ознаки. Типовим, морфологізованим, вираженням обставини є прислівник як? де? коли? звідки? для чого? чому? наскільки? якою мірою? Обставина може виражатися відмінковими формами іменника з прийменниками або без них, дієприслівником, інфінітивом і фразеологічними зворотами прислівникового значення. Підкреслюється на письмі штрихпунктиром: _ . _ . _ . _ .

По батькові — складова частина власного імені людини, що вказує на ім'я батька.

Тобто у виразі "Українські по батькові" ви пропустили слово "ім'я". Бо мова йде про складову частину імені людини по батькові.

1
  • ОК. Дякую. *Тобто у виразі "Українські по батькові" ви пропустили слово "ім'я". * - Це не я. )))
    – behemothus
    Jul 5 at 9:06
0

Наскільки я розумію, будь яке слово чи словосполучення в певних контекстах може відігравати роль іменника й бути підметом. Наприклад:

Твоє «пробач» (або: твоє «будь ласка», твоє «чи я тобі не заважаю?») мені вже остогидло.

або

Звідси ясно, що в своїй роздвоєності поет цілий, що і закривавлене вчора і осяяне завтра — лише дві іпостасі одного: днів, життя людського, як воно крізь погляд поетів відбивається (Максим Рильський, «Про двох поетів», 1926).

3
  • Це інше. Мені важко висловити це українською омовою, але в ваших прикладах слова в "лапках" використовуються не в прямому значенні. Проти "Ваше "по батьковi" мені набридло" я б не заперечував. Але я питав про "по батьковi" без лапок.
    – behemothus
    Jan 18 at 15:51
  • @behemothus, можу помилятися, але мені здається — чим частіше щось використовується в ролі іменника, тим менше бажання явно ставити біля нього лапки. От другий приклад (про закривавлене вчора й осяяне завтра) без лапок.
    – Sasha
    Jan 18 at 16:12
  • Другий приклад - я ще не рoзбiрав, важко, )) Думатиме.
    – behemothus
    Jan 18 at 16:20

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.