Дискутував я недавно про транслітерацію іноземних назв українською, Геґрід тощо. Листування дійшло до того, чи справді англійське та не тільки H це українське Г, а не Х. Я подумав, що зазвичай про різницю г-х і де тут h не міркую, завжди більше акцент на г-ґ=h-g. Тому вирішив почитати про звуки й довірився трьом різномовним версіям Вікіпедії.
З прочитаного випливає :
Х [
x
, глухий велярний фрикативний] є в укр і рос, в англ нема (є в діалектах, на деяких місцях). На звукових прикладах особисто мені здається, що це таке "повнозвучне" ХГ [
ɦ
, дзвінкий гортанний фрикативний] є в укр, в англ в RP; H в англ це зазвичай [h
, глухий гортанний фрикативний], також пишуть що і іноді українське г таке. Але мені на слух ці звуки не здаються нашим Г, радше якісь "недовидихи", ще й обидва радше Х, ніж Г[
ɣ
, дзвінкий велярний фрикативний] (дзвінкий для [x]) мені на звук здається "нормальним" та "повнозвучним" Г; пишуть що це або білоруське г, або російське діалектне південне і в ага, господи..., про укр тільки кажуть що це варіант для Х
Тобто, г-х в українській це не точна пара "дзвінкий-глухий" (в "Українська фонетика" пишуть, що все одно пара, але стоїть [джерело?]) та Г має вимовлятися не зовсім так, як я собі уявляв (як порівняти до Х).
Це справді так? Г-Х справді не зовсім в парі, і Г має бути гортанним, а не велярним? Для мене це трохи дивно, зважаючи на мій досвід української школи та українського мовного оточення. Але я також серйозно не вчив фонетики, тому можливо не відрізняю чи не маю гарних джерел. Що скажете?